Сьогодні це бабусі й дідусі з поважною сивиною та лагідними зморшками на обличчі. А на початку Другої світової війни вони були дітьми. Замість маминої казки – гуркіт гармат, замість спілкування з батьком – листи з фронту. Дитячі сни переривали нічні сирени, колискову глушив гуркіт літаків.

Пройшли роки й десятиліття. Багато чого забувається з часом. Але перші дитячі спогади, затьмарені війною, залишаються з ними.