Війна дитячими очима: спогади наших краян

Любов Степанівна Дейнеко, 1940 р.н., с. Старий Колодязь

Родом я з Волині. Війна залишилася жахливими спогадами про дитинство. Мого тата жорстоко закатували. Мама ходила довго його шукала. Привезли його на бричці, навіть у хату не заносили,такий він був понівечений. Два місяці він лежав у клуні, мама доглядала за ним.  

Пам’ятаю, як я сиділа на бричці, як його ховали. А ще за двором у нас стояла пушка. 

Це було страшно. Всі плакали, мені було шкода тата. Важко було без батька після війни.

У 50-х роках вербували на роботу в східні області. Так ми з мамою приїхали у село Хороше, а потім – в Старий Колодязь.