Війна дитячими очима: спогади наших краян

Олександра Голованьова, с. Осадче 

Пам’ятаю все! Для мене війна – це неволя.  Жила я тоді в Старому Колодязі. Почали вербувати на роботу в Німеччину Забрали мене 12 червня 1942 року. Повербували нас і відправили додому. Передали повістки. Із села везли гарбою: запрягли коней, накидали соломи. Із хутору було дві дівчини: я й дочка голови колгоспу Хлістунова Савки та ще два хлопці -  Іван Світенко і Андрій Головань.

Гарбою доїхали до Петропавлівки, а потім нас супроводжував поліцай у Павлоград. Ми прохали поліцая: "Ти відлучись кудись, а ми втечемо", а він каже: "Так тоді мене за вас відправлять в Німеччину" 

У Павлограді нас пересадили у товарні вагони та й повезли до Німеччини. До кінця війни я працювала на чужині.