Валентина Павлівна Гордієнко, 1948 р.н., с. Миколаївка
Я народжена після війни, війну знаю з розповідей батьків. Мама говорила, що батька призвали на Спаса в 1941-му. Мій батько, Гордієнко Григорій Павлович, пройшов всю війну до Берліна. Повернувся додому 1946-го року. А старший брат загинув у перші дні війни під Запоріжжям. Веклушу забрали в Германію.
Хотіли забрати й Галю, та допоміг уникнути тієї участі староста села. Галя працювала на залізниці, хоч й важка робота, та на своїй землі. Мама говорила, що Галю німець Кляйн спас. В Миколаївці до війни жив цей німець. У період окупації його призначили старостою.
Розповідали, що він багатьох жителів спас від смерті й від відправки в Німеччину на роботи. Жив він там, де Степановичі зараз живуть. Після війни Кляйн з нашою жіночкою виїхав в Німеччину.
