У нічній зміні на Чумацькому Шляху працює невеличка команда трудівників та трудівничок. З початку війни постійно на користь захисникам працюють Несененко Сергій, Несененко Людмила, Костенко Ірина, Костенко Євген, Костенко Євгенія, Фадєєва Євгенія та Біловол Володимир. Для роботи в Чумацькому Шляху навіть їздять із Петропавлівки, Кардашів, Дмитрівки та Миколаївки.
- Ми з Сергієм на «Чумацькому Шляху» з перших днів, Наталя запросила нас у команду працювати в нічну зміну, і так уже пішов другий рік. Потім ми запросили кумів, і наш колектив ставав більшим, адже й хлопців приїжджало все більше, - розповідає Людмила Несененко.
- З нами завжди поруч наші охоронці Володимир Іванович і Іван Іванович. Вони завжди охороняють нас. У ніч працювати, звісно, важко, ніхто не відпочиває, ми готуємо без зупинок різні страви. Печемо різні млинці, другі страви, компоти, голубці, різні смаколики. Розподілу обов’язків у нас немає, ми працюємо командою, хтось годує, хтось топить піч, а хтось їжу помішує в каструлях. У нас робота від мийки до швидкої. Хлопців сумних розважаємо, годуємо та намагаємося їх заспокоїти, іноді навіть із ложечки годуємо для настрою. Іван Іванович розповідає свої жарти та стежить за порядком, хлопці навіть знімали його та викладали в Інтернет, - говорять жінки.
- Я усю свою професію присвятив вихованню наших військових, маю 30 років педагогічного стажу, майор у запасі, тому й слідкую за порядком. Серце неспокійне через цю війну, тому я тут, допомагаю та підтримую наших воїнів, а відпочивати буду після перемоги. Наша ціль - внести свій вклад у перемогу в цій кривавій війні. Ми працюємо безкоштовно, ідемо допомагати за покликом серця. Є все необхідне для того, щоб ми могли підтримувати хлопців. Іноді бувають і погані моменти. Одного разу їхали білоруси на ротацію, я саме в ту ніч був на чергуванні. Їх було чоловік 60, вони зупинились у нас поїсти та відпочити, з ними був один супроводжуючий, ми з ним познайомилися. Так склалося - він майор і я майор, знайшли про що поговорити. Ми з хлопцями дружно поспілкувалися, вони познайомилися з нашими дівчатами, учили їх танцювати білоруські танці, а незабаром ми дізналися, що з них 10 чоловік пішли на завдання в главі з майором та не повернулися. Так душа заболіла... Тому ми хочемо, щоб краплина нашої праці впала на перемогу, - говорить Володимир Біловол.
- Були раді зібратися всі разом на святі 8 березня, адже через різні зміни майже не бачимося. Наталія та Анатолій - золоті люди, вони одні організували таку велику справу, зробили такий зігріваючий волонтерський пункт на цьому шляху. Вони добрі, поважають усіх, і їх поважають. Хлопці заїжджають та висловлюють їм подяку за таку велику підтримку. Наталя взагалі працює без сну та відпочинку, великого здоров’я їй. Коли вона поряд, то легше працювати, - кажуть волонтери нічної зміни.
Дружня нічна зміна зізнається, що мають за радість працювати в «Чумацькому Шляху», усі свої сили вкладають у допомогу захисникам. А ще мають у своїй команді велику дерев’яну ложку як символ того, як годують захисників. Обов’язково покличуть хлопців святкувати перемогу. А зараз годують захисників та чекають їх здоровими додому.
