Ранок 24 лютого жінка пам’ятає дуже добре, адже цей день мав бути святковим у її родині, допоки вранці Ольга не увімкнула новини.
- 24 лютого в моєї матусі був ювілей 85 років. У цей день ми чекали гостей з Дніпра - сестру, онуків. Але прокинувшись зранку та увімкнувши новини під час готування святкового столу, я почула про початок війни. Матусі я нічого не казала, о 6-ій ранку подзвонила сестрі, а вони збиралися до нас, і я їм повідомила про війну. Вона мені не повірила, поки не увімкнула новини. Звісно ми всі перелякалися. Було вже не до ювілею, ми й не розуміли, що це, дійсно, війна, - згадує Ольга.
З часом дитячі садочки закрили, діти до садочка не ходили, тому, залишившись без роботи, Ольга долучилася до місцевого волонтерського штабу, де збирали все необхідне та відправляли своїм знайомим на фронт.
- Деякий час ми жили в Дніпрі, а коли знову відкрили садочки, ми повернулися додому, і у вересні я долучилася ще й до благодійного фонду. Зараз наш садочок - єдиний у місті, який працює. Це своєрідна робота. Бо працюємо в умовах війни. З кожною тривогою ми обов’язково з дітьми спускаємося в укриття. У цілому садочок працює, як і зазвичай. А після роботи в садочку я біжу волонтерити до фонду, - говорить Ольга.
Устигає Ольга ще працювати в будинку культури акомпаніатором і долучати діточок до підтримки захисників.
- Своїх вихованців також долучаю до волонтерства. Дітки роблять обереги, стрічки, малюнки, на новий рік ми відправляли навіть посилку для захисників від садочка. Ще вчимо українські пісні та проводимо флешмоби, - розповідає Ольга.
