Чоловік Тетяни, Максим Тюков, також долучився до фонду. Працює чоловік на шахті «Степова» заступником начальника дільниці РЗО і також встигає поєднувати роботу з волонтерством.
- Ми переїхали з Вугледару, бо в нас уже шахти не працювали, а сидіти просто не було сенсу. Війну ми зустріли ще в 2014 році, тоді ще відчули на собі бойові дії, пів року без води, під обстрілами, але це пережили та поїхали шукати кращої долі. А тут 24 лютого й усе знову, - говорить Максим.
Зранку 24 лютого Максим був на роботі, повернувся додому, узяв військовий квиток та поїхав назад на роботу. Час ішов, і чоловік вирішив також долучитися до волонтерства.
- До фонду приєдналися на початку квітня, познайомилися з Павлом, вирішили згуртуватися для волонтерства та спільно офіційно відкрити фонд. Першим покликом до волонтерства стали дзвінки від знайомих з рідного міста, казали, що їм потрібні пакети, щоб ховати людей. Цивільних просто не було в чому та де ховати. Це було перше, що ми купували та везли на Донбас. Більше всього в закупівлі нам допомогли жителі Петропавлівки. Назбирали кошти, і перша відправка були пакети для загиблих у рідне місто, - згадує Максим.
З того часу волонтерська діяльність ставала ще більшою. Власними силами подружжя волонтерів у фонді намагалися придбати та відправити для допомоги все необхідне своїм землякам.
- Люди просили медикаментів, продуктів, просили навіть цукерок та печива. Тільки знали, що туди хтось їде, звечора скуповували та на ранок вже передавали, - розповідають Тетяна та Максим.
