Тетяна Конюшенко, с. Дмитрівка: "Дивилася на сцену, мов зачарована"
Сільський клуб в моєму рідному селі Олефірівка у дитинстві був для мене чарівним місцем. Ми з подружкою Наталкою любили гуляти біля старої споруди. Було нам років 4-5. А справжнім святом були концерти. Як зачарована дивилася я на сцену і все, що там мені подобалося.
Мої односельці на сцені перетворювалися в дивовижні образи. Особливо мені подобалися дівчата в концертних костюмах і з високими зачісками. Оці бабетти – так називали модну зачіски – мені просто ввижалися! Потім збудували новий клуб.
Мій старший брат почав зустрічатися з молодою бібліотекаркою. А я стала частіше заходити до бібліотеки. Дівчина пригощала мене цукерками. Часто бібліотекарка малювала гасла для сцени, а я спостерігала, та й іноді прохала спробувати пописати плакатними перами.
Новий клуб здавався мені палацом. Я мріяла виступати на сцені. Любила музику. Хоча музичної освіти так і не отримала. Брат мій Коля грав на гармошці й на гітарі, був самоучкою. Тож я виростала в музиці. Змалку мене приваблювали музичні звуки.
Школярами ми любили ходити в кіно. Коштував денний сеанс 10 копійок. Кіно привозила тьотя Валя, ми з нетерпінням її чекали. Улюблений фільм "Неуловимые мстители" дивилися всім класом декілька раз. А ще – індійські фільми. Бувало, дивимося уважно так, насупившись, переживаємо.
І тут наша однокласниця Наташка починає плакати. Навзрид. А за нею всі. І ось уже увесь наш 5-й клас ридає над невтішною долею героїв із індійського фільму. Уже з 5-го класу відкрилася для нас клубна сцена. Мене брали співати в хор і в ансамбль.
Приїздив ще й хореограф з Павлограду вчити нас танцювати. Художньою самодіяльністю були охоплені всі учні школи. Багато приходило й дорослих брати участь. А на свята в Олефірівському клубі був завжди повен зал.
Часто правління колгоспу запрошувало для своїх колгоспників іменитих артистів. Зустрічі проходили в Дмитрівському Будинку культури. Найвизначнішою подією був приїзд Лева Лещенка. У наших односельців збереглися фото з ним та його автограф.
У Дмитрівському Будинку культури побували виконавці Юрій Богатиков, Анатолій Горчинський ("Росте черешня"), Андрій Миколайчук ("Піду втоплюся у річці глибокій"), квартет "Гетьман" ("Вишенька-черешенька"), композитор Володимир Ярцев, поет Олександр Тараненко.
Одного разу, я вже працювала у відділі кадрів в колгоспі, підійшов до мене голова колгоспу й каже: "Напиши вірш про Дмитрівку". Я написала й віддала йому.
Яким же було моє здивування, коли незабаром приїхав композитор Ігор Тищенко і на сцені оголошує: "Я хочу вам подарувати новий твір – "Пісня про Дмитрівку", яку я написав на слова Тетяни Конюшенко". Було неочікувано й дуже приємно.
Вже через роки я зрозуміла, що ця любов до мистецтва не була дитячою забавою. Це було моє призначення. Уже в зрілому віці я змінила професію, і тепер працюю в культурі.
