Знову скорбота… Знову трагічна звістка… Гірке сповіщення для Присамарського краю – на щиті. У боях за Україну загинув Цараненко Андрій з села Хороше Брагинівської громади. 30 серпня захисника провели в останню путь.
Андрій народився 26 червня 1988 року в селі Хороше. Закінчив 10 класів школи та пішов навчатися в Петропавлівське ПТУ.
В 19 років пішов служити до армії. Згодом повернувся на рідні землі та почав працювати на РМЗ в Першотравенську, а потім перевівся на шахту.
- Він був такою хорошою людиною, працьовитою, - мама загиблого Ірина Василівна.
Коли у 2014 році росія вступила на наші землі Андрій став на захист нашої землі.
2015 року він був призваний до служби та рік служив в зоні АТО. Згодом чоловік повернувся додому та знову працював на шахті.
15 березня 2022 року став на захист Батьківщини вдруге, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Служив Андрій в 108 окремій бригаді, мав позивний Цар. На війні був мінометником, воював на Запорізькому напрямку.
26 серпня 2024 в районі населеного пункту Чарівне Пологівського району Запорізької області Цараненко Андрій загинув під час виконання бойового завдання від вогнепального осколкового поранення.
Без татка залишився 9-річний синочок Єфим, без сина батьки…
За життя Андрій був нагороджений нагрудним знаком «Сталевий Хрест», відзнакою президента за участь в антитерористичній операції. Чоловік був молодшим сержантом, тому ще мав медаль з посвяти.
Сьогодні рідні та близькі зустрічали героя вдома. Живий коридор простягнувся від Петропавлівки до села Хороше. Жителі краю навколішки віддавали шану полеглому захиснику.
Біля подвір’я свого Героя вдома зустрічали найрідніші… Маленький Єфим притискає до себе шеврон, який йому подарували на згадку побратими татка…
Відслужив прощальний молебень за загиблим воїном Отец Валентин, настоятель храму села Хороше.
Майже усі побратими приїхали попрощатися з Андрієм. Андрій перша втрата для їх підрозділа, така болюча і гірка втрата…
- З Андрієм ми були знайомі з початку війни. Зустрілися у військкоматі і він одразу запам'ятався мені. В подальшій службі Андрій виявився хозяйновитим і багато чого зробив для підрозділу. З його допомогою та досвідом ми починали службу не маючи майже нічого. Комплектувалися касками та броніжилетами, і багато що робили власними руками. Коли пішли перші бойові завдання і було важливо зупинити орду, яка насувалася маючи численну перевагу, а нам видали так звані "сапоги", то хлопці не вагаючись об'єдналися у команду і зупиняли ворога без підготовлених позицій та примітивною зброєю. Потім був складний шлях перемейнування підрозділу, і свого часу встигли повоювати не тільки стрілецькою зброєю, а у нас були й "Джавеліни" і деякі дивувалися, як ТРО доставало таку зброю. На рахунку наших хлопців була й підбита техніка ворога. Далі підрозділ став "Мінометною батареєю" і хлопці, задач яких захищати об'єкти, в один момент стали мінометниками і потрібно підготуватися. Хлопці вивчали військову справу і виконували завдання наносячи ворогу ураження. Мінометна батарея сформована більше року і понесла першу втрату - це Андрій. Ворог довго полював за нашими хлопцями, адже вражали їх у самих несподіваних місцях і заважили їм будувати укріплення. Уламок від ворожого снаряду не дав шансів Андрію і сьогодні ми тут... Дякую тобі, друже, за службу. Маю честь! - промовив командир підзрозділу.
Зі співчуттями до рідних звернувся Василь Сінгур, голова Брагинівської громади.
- Кожен раз дивлячись в очі рідним я не знаю, що їм сказати. В душі розриває усе від втрат. Сьогодні ми прощаємося з Андрієм, але пам'ять та слава про нього залишиться в серцях назавжди. Вічна та світла памя'ть Герою Андрію!
Поховали Героя України Цараненко Андрія на рідній землі.
Три салютні постріли завершили прощальну церемонію.
Вічна та світла пам’ять воїну Цараненко Андрію!
Як прощалися із захисником дивіться у нашому відео та на світлинах:
