Знову втрачаємо наших найкращих воїнів, Героїв нашої країни…У скорботі схилив голову Присамарський край. У боях за Україну віддав своє життя Тємніков Сергій з Богинівки.
Народився Сергій 23 березня 1971 року. Навчався у Брагинівській загальноосвітній школі. Після школи був призваний на службу до Києва, де й зустрів свою кохану Олену. Життя присвятив родині, мав щасливу сім'ю, з дружиною Оленою виховували разом двох донечок.
Щасливе життя зруйнував ворог, увірвавшись у нашу країну 24 лютого 2022 року.
25 лютого 2022 року Сергій пішов захищати свою родину і став до лав ЗСУ.
Сергій служив у 43-ій окремій механізованій бригаді. Був головним сержантом взводу протитанкових ракетних комплексів 2-го мехбатальйону.
14 травня 2024 року прийшло горе у родину Тємнікових.
Сергій загинув поблизу села Іванівка Куп'янського району на Харківщині.
«Ми втратили нашого дядю Серьожу, - побратими згадують свого командира найкращими словами.
- Ми з Сергієм служили в одному взводі. Уся наша бригада називала його дядею Серьожою, кожен з нас його дуже любив та поважав. Я й досі памʼятаю кожен наш бойовий виїзд. Ми були постійно разом, я був його водієм та другом. Боляче думати про те, що я мабуть останній хто бачив Сергія живим… Від усієї бригади скажу що ми втратили класного спеціаліста та командира. А я втратив друга… Ми збиралися з Сергієм поїхати на рибалку, а тепер вже не поїдемо ніколи…, - промовив старший сержант Єлманов, побратим та друг Сергія.
23 травня жителі Петропавлівської та Брагинівської громад зустрічали вдома та проводжали у засвіти захисника України Тємнікова Сергія Вікторовича.
Живі коридори розтягнулися від вʼзду у Петропавлівку до будинку полеглого воїна у Богинівці. Краяни навколішки зустрічали Сергія на рідній землі…
- Сергій був людиною, яка дуже любила свою родину, йому ж ще жити та кохати своїх дітей та онуків. Низький уклін дружині, донькам, усім рідним. Вічний спокій тобі, Сергію. Наша держава вистоїть завдяки таким патріотам, хлопцям, які боронять нас і нашу країну, - промовила Галина Одарченко.
Заупокійну службу за загиблим воїном провів отець Олег Тимофієв, настоятель храму Святого мученика Іоанна Воїна з селі Слов’янка.
Згадують найкращими словами Сергія й товариші Сидоренко Юрій і Гречко Геннадій, з якими він разом служив та працював на шахті.
- Ми з Сергієм ходили в одну школу та були сусідами. Працювали за однією професією на шахті та навіть мобілізувалися в один день. Він був надійною та доброю людиною.
- Ми теж з Сергієм були сусідами та служили разом. Я був командиром, а він заступником командира. Зовсім нещодавно він приїздив у відпустку, ми бачилися, сказав що вони з хлопцями тримаються, а виявилося як…. Не втримався.
Завершуючи церемонію прощання побратими передали дружині Сергія прапор України.
- Шановні рідні, близькі, побратими, страшна жахлива війна забрала життя ще одного жителя Брагинівської громади. Сьогодні ми зібралися провести в останній шлях та віддати шану справжньому захиснику України Тємнікову Сергію. Він виявив стійкість та мужність виконуючи бойове завдання. Нехай душа загиблого Сергія знайде вічний спокій. Низький земний уклін батькам за патріота нашої країни. Вічна пам’ять Сергію! - зі співчуттями до рідних звернувся представник Петропавлівського військкомату.
Трьома салютними пострілами побратими вшанували пам’ять Сергія Тємнікова.
Як прощалися з Героєм дивіться на наших світлинах (гортайте галерею):
Як прощалися з Героєм дивіться у нашому відео:
