Сумує сьогодні село Хороше: на щиті повернувся додому захисник Легкошкур Дмитро Олександрович. Сьогодні, 17 травня, Петропавлівщина навколішки живим коридором зустрічала Героя вдома.
Дмитро народився 9 серпня 1997 року у селі Хороше. Навчався у Хорошівській школі, а після вступив до Коледжу електрифікації Дніпропетровського Державного аграрного університету. Здобувши освіту Дмитро вслід за татком пішов працювати на шахту.
8 листопада 2017 року Дмитро був призваний на строкову службу, а повернувшись з армії знову вернувся до шахтарської справи.
З початку повномасштабного вторгнення Дмитро вирішив стати на захист Батьківщини та 11 березня 2022 року пішов на війну.
Дмитро був молодшим сержантом, командиром 2-го відділення, 2-го стрілецького взводу, 5-ї стрілецької роти, 3-го стрілецького батальйону Нацгвардії.
Вдома Дмитра завжди чекали мати Наталя, тато Олександр, сестричка Юлія та кохана Наталя.
Дмитро мріяв про власну родину… 3 серпня 2022 року з коханою Наталею Дмитро поєднали свої серця, планували своє майбутнє разом, чекали дитинку…
4 травня 2024 року Дмитро приїхав додому побачити рідних. Тоді ніхто й подумати не міг, що незабаром Дмитро повернеться до рідного будинку назавжди…
Побувши вдома повернувся до війни… Дмитра з побратимами перевели на Донецький напрямок. Повідомив, що йде на завдання на 4 дні, але не повернувся…
13 травня 2024 року поблизу села Урожайне на Донеччині Легкошкур Дмитро загинув.
17 травня 2024 року воїн повернувся додому… Усією Петропавлівщиною Героя зустрічали вдома. Живий коридор простягнувся від Петропавлівки до села Хороше. Жителі краю навколішки віддавали шану полеглому захиснику.
У останню путь полеглого захисника побратими проводжали під звуки живого оркестру Національної гвардії України.
Заупокійну службу над полеглим воїном провів військовий капелан.
- Ми живемо у час коли усі переповнені тривогою, але разом із тим одночасно і надіями. Ми живемо завдяки нашим воїнам, завдяки тим, хто віддає своє життя за рідних, побратимів, за весь народ та нашу Україну. Це велика ціна, яку сьогодні сплачує наш народ, щоб уберегтися та вижити, бо те зло, яке привелося на нашу землю, не бачить нас живими. Якби наші воїни не стояли нас би вже не було. Вічна пам’ять нашим захисникам. Царство небесне воїну Дмитру.
Зі співчуттями до рідних звернувся Василь Сінгур, голова Брагинівської громади.
- Боляче прощатися з дитиною, яку ми втратили. Дмитро був ще дитиною, яку чекали батьки вдома. Невдовзі народиться дитинка, яка побачить свого татка лише на світлинах… Але Дмитро дав життя своїй дитині замість нього. Дякую усім батькам, які виростили справжніх захисників. Завдяки вам ми сьогодні живемо. Завдяки воїнам ми щодня встаємо вранці, ці ранки вже ніколи не побачать наші хлопці. Вічна та світла пам’ять нашим захисникам.
«Був щирим, добрим та працьовитим» - саме таким згадують Дмитра у громаді.
З дитинства Дмитро захоплювався спортом та рибалкою. Але найбільшим захоплюванням хлопця було бджільництво. Разом з другом дитинства Артемом Яковлєвим готували вулики та турбувалися про бджіл, мріяли разом займатися улюбленою справою, але війна обірвала життя Артема…
Артем загинув 29 серпня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту Ольгине Бериславського району, Херсонської області, отримавши поранення голови під час артилерійського обстрілу.
Дмитро дуже важко переживав втрату друга… А тепер друзі дитинства будуть поховані поряд одним з одним навіки…
Три салютні постріли сповістили про ще одного янгола-охоронця…
Завершили прощання з Героєм гімном України у виконанні живого оркестру. На згадку про вічну шану воїна побратими передали мамі Наталі прапор України.
Вічна та світла пам’ять Герою України Легкошкуру Дмитру!
Як прощалися із Героєм України дивіться у нашому відео та на світлинах:
