Наш Присамарський край знову у жалобі… Захищаючи Україну від країни агресора та отримавши тяжке поранення загинув молодий захисник, наш земляк Плюта Дмитро Вікторович. Сьогодні Героя України рідні зустрічали навколішки живим коридором, аби провести захисника в останній путь.
«Я ніколи не відмовлюсь від захисту країни, я повинен захищати нашу Батьківщину...», - саме так йдучи боронити Україну мамі казав справжній Герой та захисник Дмитро Плюта.
Дмитро народився 7 травня 1998 року в селі Коханівка. Дитинство хлопця пройшло у рідному краю, навчався Дмитро у рідному селі, згодом у Хорошівській школі. Після закінчення школи отримував освіту машиніста електровозу у Першотравенському гірничому ліцеї.
Отримавши освіту Дмитро пішов служити в армію у Дісні. Повернувшись з армії почав працювати, першою роботою була праця у супермаркеті «Варус» у Першотравенську. Потім працював у Кривому Розі вантажником на будівничому складі.
- Дмитро з дитинства був дуже хазяйновитий, усе по дому робив. Я уходила на роботу і знала, що синочок і з хазяйством допоможе, і хатні справи зробить. Він усе життя був моєю підтримкою і допомогою, - говорить мама захисника, Катерина Плюта.
А у жовтні 2020 року Дмитро вирішив, що має бути на захисті України, уклавши контракт на військову службу хлопець пішов боронити Батьківщину.
- Синок вирішив сам і завжди казав: «Мама, я буду тебе захищати». Я його не відпускала, казала за ним піду, а він каже: «Мама, ти надінеш бронік і впадеш, він же тяжкий такий». Постійно відмовляла його, але хто ж зупинить, він пішов на фронт за покликом серця, - говорить пані Катерина.
Служив Дмитро Плюта стрільцем-снайпером у 93-й механізованій бригаді та мав звання солдата. За свою військову службу захисник пройшов чимало гарячих точок у АТО, але це його не лякало, він прагнув йти далі на фронт.
- Синок як у відпустку приходив додому, виходив на майданчик у нашому селі, вмикав для себе музику, відпочивав, купував солодощі для маленьких односельчан. Він був веселий, дуже любив музику, останній час слухав музику 90-тих років. Мав багато друзів, займався спортом, грав у футбол, навіть після роботи тренувався. Завжди мені казав: «Ма, спортом треба кожного дня займатися, щоб не боліли м’язи».
А ще улюбленою справою у Дмитра було водіння мотоцикла. Його перший мотоцикл був Мінськ. Ще з 14 років хлопець почав захоплюватися водінням та вчився їздити на своєму транспорті.
І все було добре, життя йшло, Дмитро боронив свою Батьківщину та мріяв про власну родину після повернення додому, але почалось повномасштабне вторгнення.
24 лютого захисник застав у військовій частині у Черкасах, вже звідки бригаду відправили у гарячі точки.
- Діма мені нічого про війну не розповідав, напевно, щоб я не переймалась.
З початку війни захисник був на Харківському та Донецькому напрямку. З лютого місяця у боях за країну Дмитро отримав три контузії та поранення.
- Перше поранення синочок отримав на початку жовтня, після місяця лікування вирішив повернувся на фронт, - говорить мати захисника.
Останній раз рідним Дмитро телефонував 21 листопада, через вітчима передав мамі вітання і більше зв’язку із сином не було.
22 листопада 2022 року захисник отримав поранення поблизу Бахмута. Медики в лікарні ім. Мечникова боролися за життя героя, проте 24 листопада серце Дмитра зупинилося…
- Мені повідомили про загибель сина 28 листопада тільки, при ньому не було документів, тому не знали кому повідомляти. Я не могла повірити, що мого Дмитра вже немає, - зі сльозами говорить мати полеглого героя.
Вже минуло 9 днів, як Дмитро Плюта у молодому віці віддав своє життя заради майбутнього нашої держави.
- Досі не можу сприйняти страшну звістку про мого синочка… Я тримаюсь, адже мені треба провести свою дитину в останній путь, - говорить пані Катерина.
Сьогодні у селі Богдано-Вербки зібралися усі краяни, рідні, друзі, шахтарі та побратими, щоб провести Дмитра Плюту в його останній путь.
Похоронну процесію з прощальною промовою відкрив голова Брагинівської громади Василь Сінгур.
- Сьогодні не одна мати плаче на території України, але це війна. Так трапляється, що гинуть наші діти. Сьогодні на нашому цвинтарі майорітиме вже 4 прапор, який буде нагадувати, що тут захоронений воїн, який захищав нашу країну, нашу громаду, своїх рідних та односельців. Ця дитина, йому ще тільки було 24 роки, але він пішов на війну з окупантом, щоб ми жили та раділи дню. Він захищав нас там, де немає води, світла та тепла, але наші хлопці сильні, дружні та стоять один за одного разом. Ми дякуємо Дмитру за захист. Я дякую мамі, рідним, друзям, усім, хто його виховав Героєм.
Зустрічали захисника України навколішки живим коридором з квітами односельці у його рідному селі Коханівка.
- Сумна подія сталася у нашій громаді. На 25-му році життя через важке поранення отримане у боях з рашистами пішов із життя житель села Коханівка, воїн, Герой та зовсім молодий хлопець, Плюта Дмитро Вікторович. Дмитро без вагань у 20 років пішов на строкову службу, повернувшись додому він мріяв про спокійне життя, родину, мав багато планів на майбутнє, але все зруйнувала війна. З початку повномасштабного вторгнення російських загарбників, Дмитро захищав нашу країну на Донецькому напрямку. Під час важких боїв отримав три контузії, але це не завадило йому кожного разу повертатися на бойові позиції, щоб пліч-о-пліч з побратимами боронити нашу державу. Сумуємо та низько схиляємо голови. Нехай душа Дмитрія знайде вічний спокій. Герої не вмирають. Вони залишаються у наших серцях. Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас, - зі зворушливою промовою звернулась староста Хорошівської громади, Ніна Руденко.
Із прощальним словом на честь Героя України, Дмитра Плюти, від побратимів звернувся Міщенко Олександр Іванович.
- Сьогодні нас зібрало горе, щоб провести в останній путь нашого героя, молодого хлопця, який дав нам можливість жити мирним життям. Він віддав життя, щоб ми могли займатися своїми справами. Вічна пам'ять мужньому воїну Дмитру. Герої не вмирають. Слава Україні.
Поховали Дмитра на Батьківщині мами, поряд з бабусею, яку поховали на цьому ж кладовищі понад 40 днів тому…
Вічна пам'ять сміливому захиснику Дмитру Плюті!
Герої не вмирають!
Як прощалися із захисником дивіться у відео:
