Сьогодні, 27 листопада, в Миколаївці земляки прощалися з загиблим захисником Володимиром Зелененко. Провести в останній путь Героя України зібралися усі небайдужі до страшного горя родини Зелененко.
Незабаром, 6 грудня, йому мало виповнитись 56 років. Володимир мав продовжувати жити, ростити маленьку онучку та займатися улюбленою справою – садівництвом, але кривава війна забрала в нього найцінніше – життя.
Зелененко Володимир родом з Першотравенська, своє подружнє життя з коханою Світланою прожили у нашому краю, в селі Миколаївка.
На захисті України чоловік був ще з 2019 року, останні кілька місяців Володимир зі своїм підрозділом тримали оборону на напрямку Соледар – Бахмутське.
Служив захисник у 93-й бригаді Холодний Яр. Володимир Зелененко був командир відділення кулеметного взводу 2-го механізованого батальйону , військової частина А1302. Захисник мав у своєму підпорядкуванні 5 чоловік та славився великою повагою серед своїх побратимів.
- Володимир мав організаторські здібності, знав як правильно обладнати позиції, чітко давав задачі і всі їх виконували, ніхто навіть не гадав з ним сперечався. Він був дійсно дуже досвідченим воїном, - говорить Банецький Анатолій Олексійович, командир кулеметного взводу 2 механізованого батальйону 93 окремої механізованої бригади.
На фронті Володимир славився не тільки як досвідчений воїн, а й кулінар та архітектор, так жартуючи його називали побратими у підрозділі.
- Ми з Володимиром познайомились у 2021 році на передовій. Я тоді приїхав на ротацію та побачив парканчик з гілок на позиції, який він зробив та дав їй назву «Манул». Командир батальйону ще жартома називав його архітектором позицій. А ще він смачно готував, одного разу навіть приготував нам картоплю фрі, ми всі тоді були вражені здібностями побратима, - згадує Анатолій Банецький.
З фронту вдома захисника чекала дружина Світлана, донька Сніжана та онучка Віка, але 21 листопада родина отримала страшну звістку…
21 листопада Володимир Зелененко захищаючи рідну Батьківщину загинув на посту від танкового влучання під селом Бахмутське.
- Володимир завжди нам казав, що вже пожив, все про, що мріяв в нього вже є. Прагнув лише захищати Батьківщину. Був мужнім воїном, не мав страху перед війною, завжди на позитиві. Навіть коли було важко, його гумор рятував нас від поганих думок. Його впевненість надавала усьому колективу сил та наснаги. Він заряджав нас. Його слова я запам’ятав назавжди: «Діти мають жити, а люди в моєму віці мають захищати країну», - із сумом згадує побратим Володимира Зелененко.
Сьогодні героя проводжали в останній путь на його рідній землі найрідніші люди, близькі родичі, друзі, односельці та побратими.
Зустрічали воїна живим коридором односельці з квітами та прапорами України, приклавши коліна до землі на честь пам’яті захисника Володимира.
Прощалися з Героєм у Свято-Миколаївському храмі.
- Володимир був сміливий захисник, ми з ним разом захищали країну з перших днів війни. Всі 9 місяців були плічо-пліч. Він проявив себе, як відважний воїн та був нагороджений бригадним хрестом. Хотів, щоб після війни ми усі зібралися і дружньо відсвяткували нашу Перемогу. Він просто мріяв сприяти закінченню війни та захистити свою країну, щоб молоді жили та продовжували свій рід. Вічна пам’ять Володимиру, він велика втрата для нашої бригади.
Завжди усміхнений, з жартами та бойовим духом, сьогодні його фото з чорною стрічкою…
Поховали Володимира на кладовищі в його рідному місті Першотравенськ, біля могили матері, як і просив захисник.
Вічна пам'ять і слава захиснику Володимиру!
Як прощалися з Володимиром Зелененко дивіться у нашому відео:
