17 вересня в Україні відзначають День рятівника — професійне свято людей, які без зброї щодня захищають життя та довкілля. Цього дня вітання приймали й рятувальники та рятувальниці Петропавлівської пожежно-рятувальної частини №57.
На ранкове урочисте шикування зібралися караули рятувальників: і ті, хто щойно заступив на чергування, і ті, хто працював усю ніч. Серед напружених буднів знайшли час для теплих слів і привітань.
Начальник частини №57, Антон Павловець, звернувся до колективу з подякою за самовіддану службу.
— Дякую вам за самовіддану працю. Щиро вітаю з професійним святом і бажаю наснаги, успіхів та добробуту, — зазначив керівник.
Цього дня вітання рятувальники приймали й від Петропавлівської громади.
- Це професія особлива та дуже важлива як для держави так і для кожного мешканця громади. Умови в яких ви працюєте важкі, ви безпосередньо берете участь в ліквідації наслідків вибухів, потужних пожеж, ви знаєте, що таке бути поруч з небезпекою. Ви йдете на роботу як на передову, бо ви на передньому краю. Від Петропавлівської громади дякуємо за вашу працю, витримку, — звернувся до присутніх заступник в.о. голови громади Іван Леонов.
Із нагоди свята Подяки за сумлінну працю та відвагу вручили:
- Юрію Процюку, головному майстру-сержанту служби ЦЗ, водію 57 ДПРЧ
- Олександру Попику, майстру-сержанту служби ЦЗ, водію 57 ДПРЧ
- Марині Коряці, сержанту служби ЦЗ, пожежниці-рятувальниці 57 ДПРЧ
- Надії Немирі, сержанту служби ЦЗ, пожежниці-рятувальниці 57 ДПРЧ
- Володимиру Нікітіну, сержанту служби ЦЗ, пожежному-рятувальнику 57 ДПРЧ
- Денису Ничволоді, рядовому служби ЦЗ, пожежному-рятувальнику 57 ДПРЧ
- Андрію Кохановському, головному майстру-сержанту, командиру відділення 57 ДПРЧ
Із начальником частини Антоном Павловцем говоримо про сьогоденну роботу, а вона вкрай нелегка.
— Петропавлівська пожежно-рятувальна частина №57 налічує 23 людини особового складу, — розповідає керівник пожежної частини. — У нас з’явилися два нові начальники караулів, які завершили навчання торік. А ще в колективі тепер працюють дві дівчини-рятувальниці — Коряка Марина та Немиря Надія.
Марина та Надія були радіотелефоністками, але після змін у штаті вирішили стати пожежницями-рятувальницями.
— Дівчата на рівні з хлопцями проходять фізичну підготовку, здають нормативи. Звісно, ми їх бережемо, але вони доводять, що здатні виконувати завдання, — говорить Антон Павловець.
У воєнний час працювати рятувальникам непросто.
— Важко завжди, — говорить керівник. — Найбільша проблема — це пожежі на полях, коли фермери чи пайовики випалюють стерню. Такі загорання виснажують рятувальників: гасити вогонь в умовах спеки й сильного вітру непросто. І, звісно, є ще наші ворожі «сусіди», які вже четвертий рік життя нам не дають. Рятувальники постійно ризикують життям. Добре, що держава й громада підтримують нас: закуповують обладнання, ставлять захисні системи на машини.
Однак не завжди техніка залишається цілою. Влітку цього року пожежна машина підрозділу потрапила під удар дрона під час виїзду до Межівської громади.
— Наші рятувальники виконували завдання в селищі Межова, — пригадує керівник. — Ворог повторно атакували дронами рятувальників під час ліквідації пожежі, один з них влучив у наш пожежний автомобіль. На щастя, ніхто не постраждав, але машина відновленню не підлягає. Зараз нам дали з іншого підрозділу автомобіль, ми його ремонтуємо, перефарбовуємо, аби можна було повноцінно виїжджати на завдання.
Петропавлівська пожежна частина сьогодні обслуговує кілька громад: Петропавлівську, Богинівську, Миколаївську та Українську. Якщо потрібно, виїжджають і на сусідні громади, в тому числі де ведуться бойові дії.
— Це дуже небезпечно, а колеги з сусідніх громад не завжди можуть оперативно прибути на місце удару, наприклад від безпілотника, — пояснює керівник. — Тому ми завжди на підхваті: підтримуємо та допомагаємо.
Статистика за рік вражає: 332 виїзди, з них 213 — саме на пожежі. Це і ліси, і поля, і будівлі. Також доводиться допомагати сусіднім громадам, ліквідовувати наслідки прильотів та загорання різного характеру.
Небезпечними залишаються ситуації зі складами боєприпасів у межах населених пунктів.
— Це велика біда, — каже керівник. — Коли щось детонує, наслідки можуть бути не меншими, ніж від ворожого обстрілу безпілотниками чи ракетами. Наші рятувальники працюють у бронезахисті, вміють діяти правильно: насамперед евакуюють людей із небезпечної зони. Наприклад, під час такої пожежі в Петропавлівці, рятувальники під вибухами виводили людей із домівок поруч з епіцентром пожежі.
А що сьогодні потребує підрозділ?
— У мене немає заступника, — зізнається керівник. — Виконую подвійну роботу. А наші караули іноді працюють понаднормово. У нас чотири караули, в кожному — начальник караулу, командир відділення, два пожежних та водій. Графік — доба через три, але через відрядження чи додаткові завдання не завжди вдається його дотримуватися.
Попри всі труднощі, пожежні рятувальники продовжують виконувати свою місію — захищати людей і громади. І кожен їхній виїзд — це ризик, відповідальність і безмежна відданість справі.
— Зараз наші підрозділи Дніпропетровщини виконують обов’язки в межах Полтавської області, — пояснює керівник пожежної частини. — Там загрозлива ситуація в плані лісів.
Через залучення місцевих рятувальників на потужні пожежі, постійні відрядження: графіки роботи плавають, але команда рятувальників у повній мірі виконує свої обов'язки й навіть героїчні вчинки.
— Усі наші хлопці та дівчата — герої. Але особливо хочу відзначити нашого водія Ігоря Поклонського. Саме він був за кермом пожежного автомобіля в той момент, коли дрон влучив у машину. Усі рятувальники встигли сховатися в укриття, а Ігор до останнього намагався вивести авто з-під обстрілу. І навіть після влучання дрона, під загрозою повторних атак, він зміг евакуювати машину. Ось такі в нас героїчні рятувальники, — розповідає Антон Павловець.
Пожежі — чи то через необережність, чи внаслідок стихії, чи на місцях падіння ворожих боєприпасів — ліквідовують рятувальники Петропавлівської пожежної частини.
— Якщо надходить звернення від громадян про підозрілий предмет, ми реагуємо негайно. У нашому підрозділі кілька осіб мають допуск як ідентифікатори вибухонебезпечних предметів. Вони виїжджають на місце, оцінюють ситуацію та визначають, чи є небезпека. Якщо так — передаємо інформацію піротехнічному підрозділу. Самі ми не займаємося розмінуванням, але першими реагуємо та забезпечуємо безпеку людей, — пояснює керівник пожежної частини.
Так триває служба рятувальників Петропавлівки — щодня між ризиком і обов’язком, завжди готові прийти на допомогу.
А в день професійного свята лунають лише найкращі побажання від керівника Петропавлівської пожежно-рятувальної частини своєму колективу.
— Насамперед бажаю мирного неба, щоб хлопці та їхні родини жили в спокої. Бажаю їм більше відпочинку, адже навіть у вільний час, коли стається надзвичайна подія, вони самі прибувають на місце та пропонують допомогу. Навіть привезти воду чи їжу колегам, які на зміні, для них не проблема. Наш колектив — як одна велика сім’я: завжди разом, і на службі, і на святах, навіть кумаються. Це традиція багатьох поколінь рятувальників нашої пожежно-рятувальної частини. Нехай так і буде. З паліями поборемося, аби без війни, — підсумовує Антон Павловець.
Свято рятувальників — це не лише нагода для привітань, а й момент, щоб ще раз усвідомити: завдяки їхній мужності й самопожертві громади живуть у безпеці. Вони першими йдуть назустріч небезпеці, аби врятувати життя інших.
Тож у цей день хочеться побажати нашим героям найціннішого — мирного неба, здоров’я, витримки й міцної єдності, яка завжди була й залишається запорукою їхньої сили.
Як вітали рятувальників Петропавлівки дивіться у нашому відео та на світлинах:
