101 - найперший номер, за яким телефонують жителі краю в разі пожежі чи надзвичайної ситуації. Так, це номер служби порятунку, номер, який знають навіть діти. Рятувальники першими приїздять на місця, де сталася надзвичайна подія. З початком війни в Україні рятувальники задіяні в розмінуванні територій та розборах завалів після ворожих обстрілів. Але й пожежі, порятунки на воді та на дорозі нікуди не поділися. Щоденно петропавлівські рятувальники виїжджають на всі надзвичайні ситуації. Журналістка Петропавлівка.City провела один день із рятувальниками Петропавлівської служби пожежної частини №57, яка обслуговує чотири громади нашої Петропавлівщини.
Цього дня на чергуванні караул, який очолює Віталій Клименко, у караулі також командир відділення Руслан Круговий, пожежний рятувальник Павло Власенко, водій пожежного автомобіля Олександр Попик та радіотелефоністка Юлія Чумак. Цей караул саме заступив на добове чергування.
Рятувальники прибувають до підрозділу за 15 хвилин до 8-ї ранку. Розпочинається зміна караулу, а отже відбувається шикування особового складу двох караулів (тих, хто заступає і кого змінюють). Караули шикуються один навпроти одного в бойовому захисному одязі, а начальники перевіряють свої особові склади: наявність документів, відповідність форми, чистоту, знання обов’язків, функціональних посадових інструкцій, керівних документів та окремих службових наказів, як-от позивні. Начальник караулу Віталій Клименко також звертає особливу увагу на зовнішній вигляд рятувальників і їх підготовку.
У нашому 10-му ДПРЗ всього 6 підрозділів: Петропавлівський, Першотравенський, Павлоградський, Тернівський, Межівський. Усі підрозділи взаємозамінні. Ми постійно разом виїжджаємо на ліквідацію надзвичайних ситуацій або подій. Два дні тому гасили пожежу у селі Дмитрівка, туди виїжджали, крім двох наших відділень, караули з Павлограду та Першотравенська. Спілкуємося ми між собою за допомогою радіостанції позивними, які повинні знати усі рятувальники. Наприклад, якщо це наш район виїзду, старший караулу виїжджає перший, по рації зазначає: “Направляється на пожежу “Призма-047”. В оперативному розрахунку автомобіль Першотравенського підрозділу має позивний “Призма-047”, - пояснює Віталій Клименко.
Відповідно, кожен підрозділ має свій позивний: наприклад, оперативний розрахунок Петропавлівської частини — ‘Ланцюг-057’, Першотравенськ — ‘Призма-047’, Павлоград — ‘Дунай-037’. За допомогою цих позивних рятувальники спілкуються, тому на шикуванні може прозвучати й таке запитання.
Начальник караулу, який здає зміну з чергування перевіряє, як минула доба: куди виїжджали, як виїжджали, які були недоліки при гасінні пожеж, що зробили за добу, які відпрацьовували навчальні вправи, які господарські роботи виконані, перевіряються картки гасіння пожеж.
Рівно о 8:00 подається три звукових сигнали, шикується особовий склад, караули зустрічають заступника начальника частини Антона Павловця.
Рівняйсь! Струнко! - звучить команда для обох караулів при зустрічі заступника начальника частини.
Караульні доповідають про події за добу, заступник начальника частини перевіряє особовий склад, який заступає, перевіряє посвідчення, наявність усіх необхідних документів та зовнішній вигляд караулу. Загалом такий огляд займає 20 хвилин. Після прийому-здачі чергування рятувальники розходяться та займаються господарчими справами.
Рятувальники, які заступають на зміну приймають пожежно-рятувальну техніку, яка знаходиться на озброєнні підрозділу, зокрема спорядження, а командир відділення обходить територію, оглядає техніку, автомобілі, пожежно-рятувальне озброєння.
У пожежній частині є графік, за яким діє підрозділ:
- З 6:00 до 6:30 - підйом, збір рятувальників, ранкова зарядка.
- З 6:30 до 7:45 - здають чергування, миють підлогу, миють техніку, дозаправляють пожежні автомобілі. До слова, мийка пожежних автомобілів та спорядження проводиться після кожного виїзду на пожежу.
- До 8:30 - зміна караулів.
- О 8:30 заступник начальника частини приймає документацію у начальників караулів та доповіді про зміну. Подаються два звукових сигнали, що зміну проведено.
- З 8:30 до 9:00 - сніданок.
- З 9:00 до 13:00 - заняття зі службової підготовки, тут, як у школі по 45 хвилин заняття.
- З 13:00 до 14:00 - обід.
- З 14:00 до 18:00 - господарські роботи, перевірка пожежних гідрантів, навчання.
- З 18:00 до 19:00 - вечеря.
- З 19:00 до 20:00 - вільний час.
- З 20:00 до 6:00 - черговий караул змінюється кожні 2 години, слідкують за периметром частини.
Виклик на пожежу. 90 секунд – і всі готові
Звісно, такий графік роботи міг би ідеально спрацьовувати, якби не було викликів на пожежі та надзвичайні ситуації. Але такого майже не буває. Ось і цього дня, майже одразу після зміни караулу, о 9:36 диспетчерка Юлія Чумак приймає виклик на пожежу в селі Дмитрівка на вулиці Набережній — горить житловий будинок.
- Підрозділ 57, слухаю. Записую адресу: село, вулиця, номер телефону. Що саме горить? Прийняла повідомлення, направляю машину!
У приміщенні лунає звуковий сигнал і рятувальники караулу біжать до свого спорядження. Виїзд має відбутися за 2 хвилини від прийняття виклику. Рятувальники надягають пожежні костюми за 35-45 секунд. Тим часом водій відкриває ворота гаражу та заводить пожежний автомобіль. Поки автомобіль виїжджає з ангару, рятувальники вже вбрані та готові до виїзду, сідають в пожежну машину та вирушають до пункту призначення.
Рятувальники виїхали на пожежу за 1 хвилину 30 секунд. Автомобіль завжди заправлений пальним і водою, тож до місця пожежі вирушають без зупинок.
На місці пожежі вони виявили, що горіла господарча споруда, а також речі домашнього вжитку. Цього разу пожежа виявилася незначною: власник будівлі самостійно загасив вогонь ще до прибуття рятувальників. Утім, вони оглянули приміщення, перевіряючи, чи не залишилося джерел для повторного загоряння або диму. Головний інспектор склав акт про пожежу, який підписав власник.
Пожежний караул повернувся до частини, оскільки пожежу не гасили, автомобіль не потребує дозаправки водою. Також немає необхідності мити спорядження та техніку.
Зазвичай після кожної пожежі проводять дозаправку пожежного автомобіля водою та пальним. Пожежну воду заправляють з гідрантів — їх у районі обслуговування, який охоплює всі чотири громади, налічується 106. Ми чітко бачимо їхнє розташування на спеціальній Google-карті, яку використовує підрозділ.
Автомобіль і захисне спорядження рятувальників після кожної пожежі ретельно миють. Варто зазначити, що у кожного рятувальника є два індивідуальних комплекти захисного одягу, взуття та спорядження.
Навчання. Ціль – довести навички до автоматизму
Поки немає викликів на пожежі, ми маємо змогу побачити, в яких умовах працюють наші рятувальники. У приміщенні тривають ремонтні роботи, і всі пожежні беруть участь у наведенні ладу в частині.
Від журналістки рятувальники нічого не приховують: показують їдальню, кімнату для відпочинку, кімнату для спорядження та навчальний кабінет.
За розкладом у рятувальників навчання. На моніторі в навчальній кімнаті розпочинається заняття. У цей день відпрацьовують сценарій “Уявної пожежі”.
- Зараз у нас заняття з газодимозахисної служби. Після теорії ми працюємо на відкритому просторі, де симулюємо задимлене приміщення та рятуємо потерпілого, — пояснює караульний.
Практичні заняття
Під час практичних занять караул прибуває до умовного місця пожежі у повному захисному одязі та з дихальними апаратами ‘Драгер 4000’. Вони шикуються, і керівник заняття пояснює тему та порядок відпрацювання. Прокладають рукавну лінію, потім магістральну, підключають розгалуження, а далі робочу лінію. Готові до ліквідації пожежі, рятувальники беруть основне спорядження ланки ГДЗС і вирушають рятувати людей та ліквідовувати уявну пожежу.
Усі практичні заняття проводяться з повним дотриманням інструкцій. Жоден пункт не пропускається, адже рятувальники повинні відпрацювати всі дії, які виконуватимуть у реальних ситуаціях. Це вкрай важливо, оскільки навички мають бути доведені до автоматизму.
«Караул - це як єдина сім’я»
Ми не могли не запитати про обрану професію в рятувальників та виклики, з якими стикається команда. На сьогодні в Петропавлівській пожежній частині працюють люди з досвідом, тож про будні нашим рятувальникам є що розповісти. Тож знайомимо вас з професіоналами своєї справи.
Руслан Круговий - командир відділення. Працює в Петропавлівській СДПЧ-57 вже 13 років. Рятувальником прийшов працювати одразу після служби в лавах Української армії. Руслан зізнається, що кожен виїзд на місце надзвичайної ситуації є надважливим, адже завжди існує загроза людському життю. Свій перший виїзд він добре пам’ятає — це була пожежа в житловому будинку.
Олександр Попик - водій пожежного автомобіля. За кермом червоного автомобіля вже вісім з половиною років. Він добре знає свої обов’язки.
- Пожежна машина повинна бути справна і завжди в повній бойовій готовності. Саме від водія залежить, як швидко караул приїде за викликом. Я перевіряю при зміні, аби автомобіль був повністю готовий. Мию автомобіль. Під час гасіння пожежі я не можу відходити від автомобіля, слідкую за температурою двигуна, тиском мастила і відповідаю за роботу насосу — відкриваю і подаю воду в пожежний рукав. У нашому підрозділі є два пожежних автомобілі. Наразі один з них знаходиться в місті Ізюм на Харківщині, де допомагає гасити масштабні пожежі, які тривають у тій місцевості. Там дуже небезпечно через сильні вітри та сухість — пожежі швидко поширюються, вигорають цілі вулиці, — ділиться своїми думками Олександр.
Павло Власенко — пожежний-рятувальник працює в Петропавлівській СДПЧ-57 вже дев’ять років. Навчався професії в університеті міста Харкова. Одразу після навчання прийшов працювати за фахом до пожежної частини у своєму рідному селищі.
- Робота мені подобається, я завжди хотів рятувати людей і зараз це роблю. Найбільше мені подобається наш злагоджений колектив, з такими напарниками ніякі пожежі не страшні. Найвражаючою пожежою за останній час була у селі Дмитрівка, де постраждало 10 будинків. Ми працювали з опівдня й до опівночі, поки не ліквідували її. Виїхали ми в першу чергу, рятували людей, які там залишилися. З одного палаючого будинку вивели чоловіка, сам би він не вийшов, бо було велике полум’я. Ще одна велика пожежа була в Маломиколаївці, там пожежу вгамовували три караули, працювали фактично три дні, - розповідає Павло.
Юлія Чумак - радіотелефоністка. Юлія працює диспетчеркою протягом трьох років. За фахом інженер-металург, хоч в металургії не довелося працювати. Має родину: чоловіка-військового, який є для неї взірцем, та 7-річну донечку, яка вже мріє бути схожою на маму і рятувати людей.
- Дома сидіти не хочеться, робота мені подобається, адже ми допомагаємо людям. Я заступаю на добове чергування і коли приходить повідомлення про пожежу, маю в найкоротші терміни зареєструвати його. Після цього подаю сигнал “Тривога” у гучномовець, повідомляю адресу та деталі події. Черговий автомобіль з караулом виїжджає на місце виклику, а я тим часом проводжу розвідку, розпитую про загрози життю людей і наявність вибухонебезпечних предметів. Якщо є такі загрози, викликаю додатково поліцію, швидку медичну допомогу та інші служби. Передаю всю інформацію з місця пожежі вищому керівництву.
- Наприклад, під час пожежі у селі Маломиколаївка спочатку отримали повідомлення про пожежу в будинку, а потім з’явилися додаткові дані про вибухонебезпечні предмети. Тоді довелося викликати додаткові пожежні підрозділи, поліцію, швидку допомогу, бригаду РЕМу та газову службу. Розвідка триває, поки вогонь повністю не ліквідується. Надзвичайні ситуації бувають різні. Був випадок, коли корова впала в яму, нещодавно рятували цуценят, що потрапили в колодязь. Караул виїжджає і на такі виклики. Найскладніше для диспетчера — зрозуміти, куди відправляти пожежну машину, адже часто люди в паніці телефонують і кричать “Бігом їдьте”, не надаючи конкретної інформації, — розповідає Юлія.
Наразі в Петропавлівській СДПЧ-57, окрім Юлії, працюють позмінно ще три диспетчерки: Тетяна Король, Надія Немиря та Марина Коряка.
Віталій Клименко — начальник караулу з 21-річним досвідом роботи у професії. Навчався у Львівському університеті безпеки життєдіяльності. Перш ніж стати начальником караулу у Петропавлівській СДПЧ, працював заступником начальника частини протягом 9 років.
- Начальник караулу — це не тільки керівник особового складу, але й безпосередній учасник гасіння пожеж. Я завжди разом з караулом виїжджаю на ліквідацію пожеж і слідкую за всіма навіть під час надзвичайних ситуацій. Я навчаю підлеглих та несу відповідальність за весь склад. Для нас караул — це як єдина сім’я, ми працюємо як одне ціле, — говорить Віталій.
Віталій має великий досвід роботи рятувальником, тож на своєму досвіді зізнається, що не завжди все відбувається так, як хотілося б.
- Перший мій виїзд як пожежного був у село Миколаївка, тоді на силікатному заводі загорілося складське приміщення, в якому зберігалися дрова та вугілля, горіло повністю. Пожежу вгамували десь за 5 годин, довго горіло вугілля, а зайнялося від сухої трави. На щастя, жертв не було. Але бували випадки, коли на пожежі гинули люди, такі події важко пережити. Я пам’ятаю, як наш караул виїжджав на допомогу СДПЧ-59 близько місяць тому у село Зоряне. У палаючому будинку знайшли тіло 14-річної дівчинки. Батьків не було вдома, мати працювала вночі, дівчинка сама була вдома, причину пожежі не вдалося з’ясувати. Ми знайшли її тіло біля вікна, вона намагалася вийти з кімнати, але стеля обвалилася і вона загинула. Такі випадки дуже важко пережити, — згадує Віталій.
Саме через такі випадки з рятувальниками працюють психологи та передбачена реабілітація, на яку раз на місяць відправляють по одному співробітнику.
Загалом рятувальники зазначають, що потішного в їхній роботі мало. Часто стикаються з хибними викликами, коли загоряння може бути ліквідоване власними силами, наприклад, якщо це невелике загоряння сухої трави. В таких випадках краще було б скористатися лопатою, ніж викликати пожежних, адже це може затримати виїзд на справжню надзвичайну ситуацію.
Наш візит до Петропавлівської пожежної частини цього дня обійшовся без надзвичайних ситуацій. Тож мали змогу поговорити про виклики сьогодення.
З початку 2024 року оперативних виїздів зафіксовано 352, з них на пожежі - 254 (врятовано на пожежі двох людей, троє було травмовано). Сталося 10 дорожньо-транспортних пригод на трасі М-30, де рятувальники визволяли людей із заблокованих машин та гасили палаючі автомобілі (врятовано - 3 людини, загинуло - 5, травмовано - 20).
- Зараз на трасі, яка веде з Покровська на Дніпро напружений рух, триває евакуація людей з Донеччини, всі поспішають, йдуть на обгін, тому можуть не впоратись з керуванням. Одна з останніх аварій трапилася на кордоні Петропавлівського та Межівського районів: зіштовхнулися “Газель” та легковий автомобіль. Три постраждалих: водій “Газелі” у важкому стані, а в легковику дівчина молода вагітна і чоловік у тяжкому стані. Ми їх витягували з автомобіля, були поруч, поки їхала карета швидкої. Дочекалися слідчого поліції, без його огляду не маємо права й прибирати розбиті автівки з місця аварії, — розповідає начальник караулу.
Пожежі, порятунок від шершнів, рятування цуценят, відкривання заблокованих дверей, пошук зниклих людей, в тому числі на воді. Місія рятувальників одна на всіх — порятунок людей. Свою місію рятувальники виконують як справжні Герої без зброї.
