Ранкове офіційне повідомлення про безпекову ситуацію у Дніпропетровщині: «Ворог атакував безпілотниками Петропавлівську та Українську громади. Вогнем знищене авто. Зайнялися також приватні будинки і літня кухня. Пошкоджена інфраструктура».
Надвечір 18 грудня Петропавлівку атакували ворожі шахеди. Близько 18-ї години один із безпілотників влучив у літню кухню, другий поцілив у будинку поруч. Спалахнула пожежа — вогонь швидко охопив дім господарські споруди, а полум’я підсвічувало темряву. Уночі рятувальники боролися з вогнем. Гасили до ранку. Здавалося, найстрашніше позаду...
Але ранок приніс новий удар.
Близько 7-ї години ще один шахед поцілив у будинок поруч із тією ж літньою кухнею. Вибух — і ще одна оселя перетворилися на суцільні руїни. Будинки з обвугленими стінами, без дахів і вікон тепер стоять, мов примари, нагадуючи про ще вчорашнє життя.
Один зі зруйнованих будинків належить пані Нелі:
- Все… лишилися без дому, без речей, це перші слова, які вона говорить, дивлячись на згарище.
Ту ніч жінка згадує з острахом. Каже, говорила телефоном із колегою, коли почула характерний звук шахеда — тепер уже, на жаль, звичний для жителів Петропавлівки.
- Я навіть сказала: «Чую, шахед летить…» і в ту ж мить він влучив у нашу літню кухню.
Тоді кухня палала, а сам дім стояв — лише побиті вікна. Згодом другий удар прийшовся по сусідній оселі, яка теж загорілася.
Пожежу погасили. Пані Неля з чоловіком вирішили залишилися ночувати у своєму будинку, сподіваючись, що лихо відступило.
На ранок пані Неля вийшла на подвір’я — розбирати уламки, наводити лад. Було близько 7-ї на годиннику. І знову — той самий звук у небі.
- Я ледве встигла вибігти з двору й упасти на землю… - зізнається жінка.
Шахед влучив в її дім. Будинок зайнявся полум’ям. На щастя чоловіка на той момент не було в будинку. А от врятувати вдалося лише документи.
- Головне, що живі, - каже пані Неля. - А от що немає ні будинку, ні речей — усвідомлення ще не прийшло.
Вона з гіркотою додає: могла б зібрати бодай щось, але хто ж міг подумати, що й на ранок не буде спокою…
Пані Неля працює вчителькою у Петропавлівському ліцеї №2. Разом із чоловіком вони готувалися до пенсії: зробили гарний ремонт, дбали про затишок, тримали курочок. Тепер подвір’ям ходять лише дві курки та півень. Котика жінка досі не може знайти.
Вулиця нині виглядає, як після стихійного лиха. Люди з граблями та лопатами збирають уламки — шматки цегли, деревини, металу. Дах із бляхи розірвало на клапті й розкидало по всій вулиці. На городі біля будинку пані Нелі — суцільне каміння, дошки, рештки пластику та заліза. Колись тут був доглянутий сад, родили персики… Тепер жінка стоїть перед руїнами й не знає, куди та як рухатися далі.
На місці працюють рятувальники Петропавлівської 57-ї ДПРЧ: звечора гасили пожежу в одному будинку, а на світанку знову виїхали — вже на новий ворожий удар. Постраждала не одна оселя: поруч — будинки без вікон, із пошкодженими дахами, побитими парканами.
Цієї ж ночі ворог також вдарив по електростанції та автомобілю. Темрява, холод і тиша після вибухів стали ще відчутнішими.
І серед цієї чорної картини — маленький, але важливий знак життя: вціліло лелечине гніздо. Воно й далі височіє над вулицею, ніби мовчазне нагадування — попри руйнування, життя тримається.
Наслідки ворожої атаки:
