Ірина Шаповалова: «Ми різних професій та віку, а зійшлися в одну команду й працюємо на Перемогу»
Для мене «Чумацький шлях» розпочався з першого дня війни. Дізналася, що відкрили пункт, то я назбирала вдома речі, принесла. А після цього мене запросили працювати. Уже майже рік приходжу сюди. Окрім того я працюю в дитячому садочку. У лютому 2022 року такий настрій був, що ти повинен допомогти, щось дати тепле, когось нагодувати. Для мене захисники, вони як мої дітки в садочку. Заходжу до них із посмішкою, інколи, як із дітками, говорю з ними (це коли поранених везуть, самостійно хлопці їсти не можуть, годуємо, згадуємо рідних. Вони дякують. А мені самій на душі тепло, це дорого вартує. Коли вони за столом сидять обідають, а потім встають з-за столу та цілують руки нам, це так зворушливо. І я вже без цього жити не можу. Нещодавно трішки була на лікарняному, не ходила до волонтерського пункту. Я за це час удома просто засумувала. Настільки треба постійно бути тут, бачити, спілкуватися. Сама себе швидко змушую повертатися у стрій. Ми всі різних професій, різного віку, а отак зійшлися всі в одну команду й працюємо на Перемогу.
