У цей весняний сонячний день жителі Петропавлівщини сумують: на щиті додому повернувся захисник – старший солдат Національної гвардії України Сергій Віталійович Панков.
Сергій народився 21 листопада 1990 року в Петропавлівці. Закінчив Петропавлівську загальноосвітню школу №2. Професійну освіту здобував у Першотравенському гірничому ліцеї. Мав диплом за спеціальністю машиніст-електровозу, з яким пішов працювати на шахту «Дніпровська». Коли прийшов час віддати борг Батьківщині, Сергій пройшов строкову службу у лавах Збройних Сил України. Після служби знову повернувся працювати на шахту. Були плани, мрії та завадила їм справдитись велика війна…
З 11 березня 2022 року Сергій став на захист Батьківщини. Зарахований старшим солдатом, старшим стрільцем 1-го відділення 2-го стрілецького взводу, 5-ї стрілецької роти, 3-го стрілецького батальйону Національної гвардії України. Чесно й віддано виконував бойові завдання, доки ворог не обірвав життя молодого бійця.
23 березня 2024 року, виконуючи бойові завдання поблизу села Роботине Запорізької області, Сергій Панков загинув.
Живим коридором вишикувалися односельці аби зустріти свого Героя вдома.
Синьо-жовті прапори і безліч квітів несуть люди до будинку Сергія. Живий оркестр Національної гвардії України грає для Героя державний Гімн. Цього дня Петропавлівщина втратила ще одного сина волелюбної країни, батьки ж втратили єдиного сина…
Панотець Олег Тимофієв - настоятель храму Святого мученика Іоанна Воїна з селі Слов’янка та панотець Владислав Тимофієв - настоятель храму Петра й Павла у селі Новов’язівське відслужили літургію за полеглим Героєм.
До домовини безперестанно несли й несли живі квіти. Не стихали сльози рідних. Подвір’я дому заполонили друзі, односельці, побратими захисника України Сергія Панкова.
Траурна процесія знову рушила вулицями селища, це остання дорога для Сергія до його останнього місця спочину.
На кладовищі майорять синьо-жовті прапори біля могил полеглих солдат. Сьогодні ще один прапор замайорить у цьому сумному місці.
Від Петропавлівської громади до присутніх звернулася Інна Сисун:
- У боях за Україну загинув наш земляк Сергій Панков. Для своїх батьків Сергій був радістю і підтримкою. Ми схиляємо голову перед воїном, щиро співчуваємо рідним і батькам. Він загинув за світле майбутнє нашої держави.
Згадала свого учня вчителька Петропавлівського ліцею №2 Лілія Земляна:
- Сергій був випускником 2008 року Петропавлівського ліцею №2. Пригадуючи його шкільні роки згадуємо, що він завжди був душею компанії, любив збирати друзів на зустрічі. Сьогодні ми всі прийшли до Сергія на останню зустріч. Підступна війна обірвала твоє молоде життя. Ми вже ніколи не почуємо твого голосу і жартів, твою щиру посмішку і ямочки на щоках. Щирий, добрий, завжди готовий прийти на допомогу. Гарний друг, надія для батьків. Батьки виховали сина добрий і працьовитим. Він встиг за своє коротке життя лишити добрий солід на цій землі. Сергія можна описати одним словом – борець. За рідну Батьківщину та за наше світле майбутнє. Він завжди буде взірцем для наслідування.
Представник шахти «Дніпровська» висловив щирі співчуття батькам та близьким:
- Ми проводимо в останню путь нашого героя Сергія. Він працював на нашому підприємстві з 2011 року машиністом електровозу. Навіть на підприємстві він чудово виконував складні завдання. На жаль на нашу землю прийшов ворог і Сергій пішов на війну. Захищав свій рідний край до останнього подиху. Сергію, ти назавжди в наших Серцях.
Від Петропавлівського військкомату з промовою виступив Олександр Міщенко:
- Знову ми збираємося на цвинтарі, біля наших героїв. Знову, на жаль, аби провести в останній шлях нашого односельця, друга, компанійського нашого хлопця. Я особисто знав Сергія з дитинства. Про загибель друзів говорити важко. Співчуваю батькам. Хочу, аби всі ми його запам’ятали, як нашого героя, який ціною свого життя дав кожному з нас оці спокійні і тихі хвилини. Шануйте пам'ять наших героїв.
Панотець Олег Тимофієв запросив рідних попрощатися із Героєм та заповів шанувати полеглих, їхні родини і допомагати хлопцям бороти ворога.
- Ми ховаємо свої односельців, молодих хлопців, яким треба було б розбудовувати нашу громаду та ростити дітей. На жаль, останні два роки ми всі разом збираємося лише у такі сумні години. Хотілося б аби наша Петропавлівська громада об’єдналася на закупівлю дронів, які потрібні нашим захисникам. Адже хлопці молоді гинуть через оцю кляту невидиму зброю і не мають чим дати відсіч. Мені, як батькові важко ховати дітей, а ще важче батькам пережити втрату своїх дітей. Єднаймося, допомагаймо один одному. Шануйте пам'ять полеглих воїнів, бо ці діти за нас з вами віддають життя. Допомагайте армії, шануйте військових, підтримуйте батьків, чиї діти загинули.
Живий оркестр Національної гвардії України заграв державний Гімн. Матері полеглого воїна Аллі вручили державний стяг України.
На знак вшанування Сергія Панкова пролунали три салютні постріли.
Вічна та світла памʼять воїну України!
Герої не вмирають!
Як проводжали Героя в останню путь дивіться у нашому відео та на світлинах:
