Вадим Луганський – педагог з великої літери, світла людина, із посмішкою на мільйон! Героїчно захищаючи нашу країну в боях із окупантами, 12 травня 2023 року в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області загинув боєць Національної гвардії Вадим Луганський.
Вадим Васильович Луганський народився 18 лютого 1991 року в селі Вознесенське Межівського району Дніпропетровської області. З відзнакою закінчив місцеву восьмирічну школу, потім продовжував навчання у Красноармійському педагогічному училищі.
Свій педагогічний трудовий шлях Вадим Васильович розпочинав у 2010 році в Новопавлівській середній загальноосвітній школі I –III ступенів №2 вчителем трудового навчання. Молодий, амбітний, він із перших днів завоював повагу та авторитет як серед працівників педагогічного колективу, так і серед учнів школи. Був класним керівником. Дуже любив спорт, займався футболом та волейболом, відстоював на змаганнях честь школи. А головне, він завжди був справжнім патріотом, від душі й серця любив неньку Україну. І таким він залишався все життя.
Новопавлівці по праву вважають Вадима Васильовича своїм земляком – Героєм, адже його дитинство та юність тісно пов’язані із селом Новопавлівка. Тут народилася його мама, Наталія Іванівна, і він багато часу проводив у своєї бабусі Ніни Олександрівни та дідуся Івана Васильовича, мав багато друзів з дитинства та юності. Недаремно ж і перші трудові кроки, становлення як педагога, відбулися саме в Новопавлівці. Працюючи в освітньому закладі нашої школи, Вадим здобуває вищу освіту, навчаючись на заочному відділенні Слов’янського педагогічного університету. З часом життя вносить свої корективи, і з 2011 року він - учитель Володимирівської загальноосвітньої школи.
Уроки Вадима Васильовича для сільських дітлахів перетворювалися на захоплюючі подорожі. Здавалося, не було такої справи, у якій би він не був майстром. З перших років роботи в школі став постійним учасником професійних конкурсів у номінаціях «Образотворче мистецтво», «Інформатика», «Трудове навчання». Роботу з дітьми ніколи не розділяв на урочну та позаурочну. Під час канікул разом зі своїми учнями вирушав туристичними маршрутами вивчати Україну. Завжди повертався, сповнений гордістю за свій рідний край та ділився враженнями від побаченого та почутого.
Залюблений у рідну Україну брав активну участь у громадському житті. Працюючи на посаді вчителя курсу «Захист України» у Володимирівському ліцеї з 2014 року не один раз звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із проханням направити його захищати рубежі держави. Отримавши в черговий раз відмову, повертався до дітей. Навчав жити по совісті, давав глибокі та міцні знання. Проявив себе як талановитий організатор дитячого патріотичного руху. За його керівництва курінь Володимирівського ліцею ім. Олега Кулиненка неодноразово виходив призером обласного етапу Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл». («Джура»). Завжди впевненого у своїх діях, ініціативного та енергійного педагога було включено до суддівської колегії обласного етапу цієї гри.
Щорічно зі своїми вихованцями здійснював поїздки місцями звитяги: майдан Незалежності, місця вшанування героїв Небесної сотні, місця поховання земляків – захисників неоголошеної війни.
За рік до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Вадим виявив бажання пройти навчання на справжньому військовому полігоні. Вважав, що не може навчати дітей, не пройшовши власноруч школу складних випробувань, солдатських буднів.
У перший день війни, із самого ранку, він був на порозі територіального центру комплектування. Перший день ганебної війни став першим днем військової служби вчителя інформатики та фізики, викладача курсу «Захист України» Володимирівського ліцею Межівської селищної ради, жителя селища Межова, Вадима Васильовича Луганського.
Вадим Луганський, військовослужбовець 1-ої президентської бригади ім. Петра Дорошенка Національної Гвардії України, з боями пройшов понад рік війни. Це був навчений, досвідчений воїн, упевнений у правильності обраного шляху захисту своєї землі, своїх рідних, своїх вихованців.
Сотні людей, які знали Вадима Васильовича, співчували його мамі, Наталії Іванівні, адже вона провела на війну двох найрідніших людей – чоловіка та єдиного сина. А він звільняв Київщину, Харківщину, Луганщину. Паралельно навчався на військовій кафедрі, упевнено ішов до здійснення своєї мети – стати дипломованим офіцером Збройних Сил України.
За період війни побував у багатьох найгарячіших точках. Побратими завжди відзначали його рішучість та сміливість, він завжди ішов до бою першим.
Його коротке, але яскраве життя було сповнене любові до близьких, рідних, до своїх учнів, любові до України, за яку він віддав найдорожче – життя. 12.05.2023 року Вадим мужньо прийняв свій останній бій під Білогорівкою на Луганщині.
Справжній син України, вірний військовій присязі, сміливий і відважний, з вірою в ПЕРЕМОГУ наш земляк Луганський В.В отримав поранення, несумісні із життям.
Для усіх, хто його знав, Вадим став символом хоробрості та боротьби за Україну. Він став нашим Героєм! Вадим Васильович віддав своє життя за кожного з нас, таким чином здійснивши найбільший ПОДВИГ на цій землі.
Указом Президента України за мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Луганського Вадима Васильовича нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Похоронено мужнього захисника на кладовищі в селі Новопавлівка.
20 квітня 2024 року на фасаді Володимирівського ліцею, де працював Вадим Луганський, відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Герою-земляку.
…На жаль, війна забирає від нас цвіт нації – молодих, мужніх, відданих Україні патріотів. У наших серцях та пам’яті Вадим назавжди залишиться Героєм, який поклав своє життя за вільну, незалежну Україну. Його ім’я вже викарбуване на скрижалях історії визвольної боротьби проти російського окупанта. У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуємо світлу пам’ять гідного сина України – Вадима Луганського.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА ШАНА ГЕРОЮ!
Любов Діденко, директор СКЗК «Новопавлівська бібліотека №2»,
Валентина Сидоренко, директор Володимирівського ліцею.
