РОМАНЕНКО Анатолій Юхимович (народився 15.12.1928 року).
Завідуючий міським відділом охорони здоров’я міста Дніпропетровська (1963-1965), завідуючий обласним відділом охорони здоров’я Дніпропетровської області (1965-1975). Міністр охорони здоров’я Української РСР (24.04.1975 -10.11.1989), спеціаліст у царині радіаційної гігієни, доктор медичних наук (1982), професор (1983),Генеральний директор Центру радіаційної медицини (1989),Академік Академії медичних наук України (1997), дійсний член Академії медичних наук України. Депутат Верховної Ради УРСР 9-11 скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976-1986 роках. Член ЦК КПУ в 1086-1990 роках, нагороджений: Орденом «Знак Пошани»(1961),трьома Орденами Трудового Червоного Прапора, Орденом «Жовтневої Революції»(1975), Почесною Грамотою Верховної Ради України.
Людина-легенда. Саме таким для покоління ХХІ століття є Романенко Анатолій Юхимович, який був не просто очевидцем багатьох епохальних подій минулого, але і їх безпосереднім учасником. Він один із тих, хто створив систему української охорони здоров’я. Він став рекордсменом з тривалості перебування на посаді міністра охорони здоров’я Української РСР: цілих 15 років.
Його життєвий шлях почався 15 грудня 1928 року в селі Новопавлівка Межівського району Дніпропетровської області.
Закінчив Новопавлівську середню школу, а в 1954 році – Дніпропетровський медичний інститут.
Після закінчення інституту працював асистентом кафедри анатомії. Та кафедральне затишшя не для нього, йому потрібна була практика. У результаті він отримав посаду головного лікаря в Олександрополі Солонянського району Дніпропетровської області. Саме тут його половинкою на все життя стала Ніна Тимофіївна Романенко – молодий, талановитий акушер-гінеколог. Під його керівництвом лікарню було добудовано та осучаснено.
У 1963 році Анатолія Юхимовича призначають завідуючим міським відділом охорони здоров’я міста Дніпропетровська. Поступово він налагодив єдину систему роботи всіх лікувальних закладів. Відповідно в 1965 році – Анатолій Романенко очолив обласний відділ охорони здоров’я Дніпропетровської області. У історії радянської медицини це були найкращі роки (1965-1970). Романенко збудував 23 із 26 всіх районних лікарень області, створивши сучасну систему закладів: дитячі, інфекційні відділення, пологові будинки.
Одного дощового квітневого дня Анатолія Юхимовича запросив голова ради міністрів УРСР Олександр Ляшко на розмову з ним та Володимиром Щербицьким. 24 квітня 1975 року Романенко А. Ю. призначений Міністром охорони здоров’я Української РСР. На цій посаді він пропрацював до 1989 року.
При новому міністрові система охорони здоров’я Української РСР почала суттєво відрізнятися від аналогічних систем інших республік радянського Союзу. Оскільки бюджет міністерства був дуже малий, новий міністр сперся на розвиток медико-санітарних частин на заводах і фабриках, яких в Україні було багато. Тобто, були створені позавідомчі лікувальні заклади за рахунок підприємства. Так було знайдено небюджетні кошти для фінансування сфери охорони здоров’я. У інших республіках цього не було. Це саме українське досягнення. Це прозвучало на всесоюзному рівні.
Анатолію Юхимовичу Романенку пропонувалася посада міністра охорони здоров’я СРСР, та він відмовився.
1986 року, після аварії на Чорнобильській АЕС, ніхто із вищого керівництва не взяв на себе відповідальність повідомити населення про велику небезпеку. Всесоюзне керівництво воліло замовчувати глибину катастрофи. Це вже відомий факт, що Москва і перш за все М. С. Горбачов робили вигляд, що нічого страшного в Україні не трапилося. На доводи В. В. Щербицького ніхто не звертав уваги. Анатолій Юхимович підготував текст першого звернення до населення, яке й було проголошено.
Цього ж страждального року Романенко А. Ю. заснував та до 2000 року керував Науковим центром радіаційної медицини НАМН України та був його генеральним директором. Починаючи з 2000 року – радник при дирекції Наукового центру радіаційної медицини НАМН України, Доктор медичних наук, професор, Дійсний Член Академії Медичних наук України.
Його наукові дослідження сприяли вивченню пострадіаційних лейкемій та покращенню своєчасного вивчення та раннього діагностування цієї патології.
З посади міністра А. Ю. Романенко пішов сам у один рік із Володимиром Щербицьким. Він не міг суміщати роботу міністра з роботою в Радіаційному центрі.
Зараз у багатьох країнах Європи використовується Українська Радянська система охорони здоров’я, створена нашим односельчанином А. Ю. Романенком.
Анатолій Юхимович Романенко є автором 390 наукових робіт, з них 14 монографій. Зареєстровано 3 авторські патенти.
Як педагог підготував 12 докторів та кандидатів наук.
Входить до складу проблемної комісії «Проблеми радіаційної медицини» МОЗ та НАМН України; голова Центральної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинних зв’язків хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Директор центру по співробітництву з ВОЗ щодо мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях.
Член Вченої ради по теоретичній та практичній медицині Президії НАМН України, член Вченої ради міністерства охорони здоров’я.
Проживає в місті Київ.
15 грудня Анатолій Юхимович відзначив своє 95-річчя. Земляки вітають його з цією датою і бажають ще довгих років життя при здоров’ї.
Лідія СОТНИК
