Страшна звістка знову надійшла в Миколаївську громаду... Знову у жалобі односельці, друзі, рідні… Загинув захисник України, військовослужбовець Князев Вадим Миколайович… Сьогодні, 13 червня у Миколаївці проводжали героя в його останній путь.
Живим коридором вишикувалися односельці та приклонивши коліна зустрічали свого Героя вдома.
Уже вдруге на подвір’ї родини Князевих відриті ворота, а в оселі – жалоба… 7 вересня 2022-го року мати попрощалася зі старшим сином Денисом, і ось знову горе прийшло – загинув син Вадим.
На маленькій вулиці Осіння в Миколаївці вже не вперше жалоба: "Така маленька вуличка в нас, а вже чотирьох хлопців наших немає", - каже мама загиблого захисника України Руслана Мараховського.
А на подвір’ї людно, бо Вадима шанували в селі. Як і його брата Дениса. Гарні хлопці були, за них ніхто лихого не скаже, бо вони людей шанували, і їх поважали. А тепер двох братів немає…
Вадим Князев народився у Миколаївці 7 лютого 2002 року. Тут пройшли його дитинство та юність. Він навчався в Миколаївському ліцеї. Будував плани на майбутнє, а потім – війна…
На службу Вадима призвали 28 лютого 2022 року, одразу від початку великої війни. Він був стрільцем-помічником гранатометника 2-го відділення, 1-го штурмового взводу, штурмової роти військової частини Т0920.
Загинув Вадим 5 червня 2023 року, на своєму першому бойовому завданні, захищаючи кордони рідної держави поблизу міста Бахмут на Донеччині.
- Вадим був учнем Миколаївського ліцею. Був добрим хлопцем завжди готовим прийти на допомогу. Він пішов добровольцем на війну. Пройшов підготовку до служби в Бахмуті й одразу потрапив на війну. 1 червня потрапив під Бахмут. А вже 5 червня пішов на завдання і не повернувся. Ворожа куля забрала його життя. Він не встиг створити свою родину й пізнати радість батьківства. Не встиг пожити, - говорив директор Миколаївського ліцею Микола Ріпний.
Молодий, рішучий, вільний таким залишиться навіки Вадим у серцях своїх рідних, друзів та побратимів.
- Вадим був одним з перших, хто з початком повномасштабної війни взяв у руки зброю і став до лав військової частини, щоб захистити своїх рідних, батьківщину, друзів, знайомих. Він хотів і прагнув хорошого життя для всіх нас. За це він навіть віддав своє життя. Немає вищого прояву любові, ніж віддати своє життя за тих, кого любимо та цінуємо. Я знаю, що Вадима Господь прийме в своє лоно. А ми лишаємося тут завдяки жертві Вадима. Пам’ятайте про нього, його смерть недаремна. Допоки є такі як він, ворогу не буде спокою на нашій землі. Ми знищимо кожного, хто посягатиме на нашу свободу, незалежність, наше право обирати як нам жити і що робити. Я пишаюся тим, що служив разом з Вадимом. Рівних йому немає. Моліться за нього, розповідайте про нього всім своїм рідним і знайомим. Він навіки буде з нами поки пам'ять про нього живе в наших серцях, - сказав побратим про Вадима.
- Ми називали Вадима Князь, такий позивний отримав через своє прізвище. Він був дуже вмотивований, так ніхто не прагнув захищати батьківщину як Вадим. Він просився в бій, він хотів іти з побратимами, він хотів боронити землю, він самовіддано йшов у бій, рвався у перед, не зважаючи на страх. Він йшов, щоб вигнати ворога з нашої батьківщини. Війна нещадна… Братику, вибач, що не вберегли, - сказали біля могили Вадима побратими.
Поховали Вадима на Миколаївському цвинтарі поряд з братом Денисом. Поряд дві могили Героїв, які віддали життя за Україну. Плачуть рідні, односельці, побратими… Товариші, які разом боронили країну на Бахмутському напрямку, вручили матері державний прапор. Ушанували пам'ять Героя трьома салютними пострілами.
До могили все несуть і несуть квіти…
Вічна пам'ять герою України Вадиму Князеву!
Як прощалися з захисником дивіться у нашому відео та на світлинах:
