Повернувся додому на щиті… Не вперше лунає цей сумнозвісний вислів у Брагинівській громаді. Знову поглинає біль і неможливо стримувати сліз, знову жителі громади, рідні та близькі проводжають у останню путь захисника України – загинув Селін Станіслав Сергійович.
Станіслав народився 11 травня 1993 року в селі Богдано-Вербки в родині Сергія Миколайовича та Надії Миколаївни, подружжя вже мало доню Аліну й чекали на народження сина. Станіслав був опорою для рідних, спочатку для татка, матусі та сестри, а згодом став опорою для своєї сім’ї – дружини Юлії та сина Даміра.
Усе дитинство Станіслава пройшло в рідному селі. Хлопець закінчив Брагинівську середню школу, пішов учитися до професійно-технічного училища в місті Павлоград, де став справжнім фахівцем своєї справи – токарем. Після навчання Станіслав пішов працювати за фахом – токарем на Першотравенський ремонтно-механізований завод. Згодом спробував себе в гірничій галузі та спустився до підземних ландшафтів: працював на шахті «Дніпровська» машиністом підземних установок, а потім прохідником на УПР №1.
У цей же період Станіслав вирішує створити власну сім’ю. Обраницею стала Юлія із села Шевченка. Вони разом навчалися в Брагинівській школі, він на рік старшим був. Ще зі школи Станіслав та Юлія знали один одного, спілкувалися. А вже після навчання в училищі хлопець зустрів свою Юлію на дискотеці в Богинівці. Почали звертати один на одного увагу. Якось Станіслав запропонував бути разом. Юлія погодилася… З того часу, з 2009 року, вони зустрічалися. 2014 року, коли Юлія закінчила навчання, почали жити разом у місті Першотравенську.
25 квітня 2015 року Станіслав та Юлія одружилися. 15 вересня 2015 року народився син Дамір.
- Зараз Даміру 7 років, він закінчив перший клас. До 3-х років Станіслав із сином були одним цілим. Потім була служба, бачилися рідше, але коли татко приїздив додому, то Дамірчику мама не треба була. Вони з татком проводили час, щось робили гуртом. Як тільки у Станіслава випадала нагода побути вдома, то син від нього не відходим. Станіслав приділяв увагу й мені, і сину Даміру. Він нас дуже любив, - згадує дружина Юлія.
На «Дніпровській» Станіслав працював, допоки не призвали на захист Батьківщини. З 2018 року по 2020 рік захисник служив у Національній Гвардії України в місті Одеса. Після служби Станіслав повернувся додому та продовжив працювати шахтарем. Чоловік любив свою роботу, і його дуже цінували як гарного спеціаліста, бо він і прохідник, і токар, та коли почалася велика війна, роботу довелося лишити. Прийшла повістка за два тижні, 9 серпня 2022 року Станіслав пішов на війну.
Селін Станіслав Сергійович служив у Державній прикордонній службі України, військова частина 2382. Станіслав носив звання старший солдат, був інспектором прикордонної служби 3-ї категорії, помічником гранатометника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби, 1-ї прикордонної застави, відділку прикордонної служби №1.
Перші бойові завдання Станіслав виконував на кордоні з Чорнобилем. Потім була ротація, і він із побратимами потрапили на Донеччину: тримали оборону під Вугледаром та Мар’їнкою. І завжди з думкою про рідних.
- Коли б яка нагода не випадала коханому, він будь-якими шляхами приїздив додому. О 3-й ранку, 4-й ранку, проїздом чи як вдавалося, він мчав до нас. Побути хоч годинку з рідними, обійняти мене та сина, батьків. Коли не виходив довго на зв'язок, я телефонувала керівникам, питала за коханого, а він потім трішки сердився, говорив, що я морочу голову командиру, а я просто хвилювалася, бо обіцяного дзвінка не було. Про війну не розповідав, говорив: «Юля, тобі цього не треба знати. Нехай те, що я там пережив, буде моїм, колись, можливо, я тобі все розповім, але не зараз», - згадує Юлія.
Остання розмова Юлії та Станіслава була в день загибелі. Станіславу обіцяли відпустку на пару днів, і він мав відремонтувати свою автівку та невдовзі приїхати до рідних. Вони його чекали… Він повернувся на щиті…
31 травня 2023 року, будучи старшим солдатом, у 30-річному віці Селін Станіслав загинув.
Він мріяв про Перемогу та обіцяв повезти свою сім’ю до Туреччини, показати дивовижні чотири моря, які омивають країну: Егейське, Чорне, Середземне та Мармурове. Батькам хотів показати Шацькі озера. А ще 6 з усією родиною поїхати в Карпати. Ці мрії Станіслав уже не здійснить. Як і не піде на улюблену риболовлю, не сяде за кермо автомобіля. Лишилися без любого чоловіка та татуся дружина Юлія та 7-річний син Дамір, без сина - батьки Сергій та Надія, втратили рідні та друзі надійного товариша, побратима. Утратила Україна свого захисника, справжнього українця, свого сина.
3 червня 2023 року Селіна Станіслава Сергійовича поховали в рідному селі Богдано-Вербки.
Живий коридор, державні прапори та квіти… У останню путь провели односельці справжнього захисника України.
Синок Дамір говорить: «Тато нас дуже сильно любив, тепер він нас охороняє з неба».
