17 березня страшна звістка з фронту знову сколихнула наш край… Не стало нашого односельця, захисника України Валерія Дмитренка. Сьогодні, 18 березня, у Петропавлівці прощалися з Героєм… Провести захисника у цей похмурий день зібралося майже усе селище, щоб віддати шану мужньому воїну…
Валерій Дмитренко родом з Донеччині, народився 4 жовтня 1985 року. Останні років 10 чоловік мешкав у Петропавлівці зі своєю родиною, наше селище вже стало дуже рідним для Валерія. Тут він жив, будував свою родину та звідси пішов захищати Батьківщину.
З початку повномасштабного вторгнення ворога, 25 лютого, чоловік був мобілізований Петропавлівським військкоматом до роти охорони. Згодом переведений до 93-тьої бригади "Холодний Яр".
Валерій був солдатом, командиром відділення інженерної техніки інженерного взводу батальйону матеріального забезпечення військової частини А1302.
Він захищав свій рідний край і за нього віддав своє життя. 15 березня 2023 року Валерія не стало на Донеччині…
Сьогодні Петропавлівка навколішки зустрічала Героя України вдома… Живим коридором з квітами та прапорами односельці та побратими проводжали Валерія до його рідного будинку. А у дворі свого захисника зустрічали рідні та друзі, які згадують Валерія як життєрадісну й добру людину.
Десятки людей з квітами та колони машин провели Героя з будинка в його останню путь… Сльози горя не стримували навіть наші мужні захисники від такої страшної втрати…
З співчуттями та словами скорботи до рідних звернувся Олександр Чумак, військовий комісар.
- На жаль війна не скінчилася, вона продовжується та збирає людські життя та гинуть наші побратими. Віддають свої життя за нас, за свої родини та діточок. Валерій був гідною, завжди веселий та позитивний. Ніс з честю свій обов’язок. Царство небесне йому. Герої не помирають. Слава Україні.
Також з прощальною промовою звернулися побратими Валерія до рідних захисника.
- Сьогодні ми прощаємось з побратимом. Для нашого підрозділу Валерій перша втрата така… Ми не бойовий підрозділ, але Валерій брав участь у бойових діях, повернувся звідти і далі він виконував свої обов’язки. Він найбільше з усіх нас зробив до перемоги, яка обов’язково буде. Сумно, що сталося таке горе. Ми завжди будемо його пам’ятати.
- Нічого не об’єднує людей як горе і сьогодні це війна. Наш народ проживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Болить душа за мужніх наших героїв, які віддають найцінніше, своє життя, для того щоб ми могли жити. Сьогодні наша громада знову схилила свої голови у скорботі, щоб провести в останню путь свого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України солдата Дмитренка Валерія Анатолійовича. Він був свідомий громадянин своєї країни, який любив жити, виховував дітей і завжди був готовий прийти на допомогу. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам'ять, честь та шана герою.
Завершили прощальний мітинг трьома салютними пострілами від побратимів на честь захисника.
Поховали Валерія Дмитренка на Горківському кладовищі.
Щирі співчуття родині… Світла та вічна пам'ять захиснику Валерію!
Як прощалися з Героєм дивіться на наших світлинах:
Як проводили захисника в останню путь дивіться у нашому відео:
