Знову сумує наша Петропавлівщина. Після лікування у шпиталі помер наш земляк Дмитро Цимбалюк. Сьогодні майже усі мешканці села Росішки зібралися, щоб віддати шану та провести в останню путь захисника України.
Дмитро Цимбалюк народився 1990 року в с. Росішки. У рідному селі пройшло його дитинство, навчався чоловік у Лозівській школі. Після навчання пішов служити в армію, а після служив у Криму у морських військах. Відслуживши у Криму Дмитра призвали на військову службу в АТО.
З 2014 року наш земляк став на захист України від ворога. Вже тоді Дмитро пройшов найгарячіші точки фронту.
- З АТО синочок повернувся і пішов працювати працювати на шахту «Степова», - розповідає мати захисника пані Надія.
Дмитро продовжував життя, працював та проводив час зі своїм маленьким синочком Дамиром, але у січні 2022 чоловіка забрали на війну.
- Сина на місяць забрали на перекваліфікацію, мав у лютому повернутися додому, але ж почалась війна, - згадує мама.
З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора Дмитро став на захист України.
- З початку війни синок рідко приїжджав додому, інколи тільки на кілька днів. А останні сім місяців ми й взагалі не бачились, тільки по телефону спілкувалися, - згадує мати полеглого захисника.
Пані Надія зізнається, що про війну син нічого не розповідав, а ще й просив менше дивитися телебачення.
- Він не хотів, щоб я турбувала себе думками про війну, тому завжди казав: «Все добре, мама», - зі сльозами згадує пані Надія.
За роки війни Дмитро побував у різних напрямках, захищав Донеччину, Київщину, в останнє він був на захисті на Харківському напрямку.
Нещодавно через високий тиск та біль у серці Дмитро потрапив на лікування у шпиталь. Все ж таки постійні постріли та вибухи впливають на стан наших захисників…
Незабаром він повинен був повертатися у військову частину на захист України, але серце не витримало… Захисник Дмитро Цимбалюк помер у шпиталі…
- Мені так важко у це повірити, не можу навіть зібрати себе до купи, синочок завжди був поряд та допомагав мені, а тепер я залишилась сама… А ще без батька залишився мій маленький онук. Дмитро дуже любив Дамира, з кожною можливістю телефонував та їхав до нього, - говорить мати Дмитра.
Дмитро Цимбалюк був мужнім воїном та справжнім патріотом своєї Батьківщини.
- Син усі державні свята завжди святкував, був дуже патріотичний та пережив за рідну Україну. Саме тому він пішов на війну, бо не міг миритися з тим, що на нашу землю прийшов ворог, - говорить пані Надія.
Сьогодні, 12 лютого, біля двора загиблого захисника зібралося багато людей. Провести в останню путь прийшли найрідніші люди, близькі друзі, сусіди, односельці, побратими та усі небайдужі до страшного горя родини.
Попереду похоронної колони майорів прапор України, за майбутнє якої Дмитро поклав власне життя. Біля кладовища героя навколішки живим коридором зустрічали односельці.
Прощальну літургію по загиблому воїну провів настоятель храму Святої Трійці у селі Троїцьке отець Олександр.
З прощальним словом до рідних та односельців виступила Наталя Гордієнко.
- Сьогодні в нас скорботний день. Пішов у вічність, в небеса захисник, Цимбалюк Дмитро Андрійович. Вічна йому слава. Запам’ятаємо його веселим, щасливим. Низько уклоняємося перед ним. Батькам, матері та бабусі велика втрата. Господи зупини прокляту війну. Слава нашим захисникам.
З прощальною промовою по загиблому захиснику звернулися й побратими.
- Сьогодні ми з вами зібралися, тому що прийшло горе в українську родину. Молодий хлопець, пішов на початку війни захищати нас, сталося так, що Дмитро помер. Хочеться сказати прості слова, щоб ви пам’ятали, що він Герой. Ніколи його не забували. Герої не вмирають. Слава Україні.
Завершили похорону процесію трьома салютними пострілами на честь загиблого воїна.
Поховали Дмитра на рідній Батьківщині у рідному селі Росішки.
Вічна і світла пам’ять захиснику Дмитру!
Герої не вмирають! Ми завжди будемо пам’ятати героїчні вчинки наших українських захисників!
Як прощалися з захисником Дмитром дивіться у нашому відео:
