24 лютого в наші домівки, родини, думки ввірвалося це страшне слово і розділило наше суспільство на до та після. Гортаючи сторінки своєї пам’яті, мабуть, ніхто й подумати не міг що справжнє лихо закралося й уже стоїть на порозі. А тоді, до 24 лютого, ми не так вже й погано жили й саме тоді були неймовірно щасливі.
Жителька села Березове на Донеччині
Близько 6,5 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями
Згідно з даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, понад 3 мільйони біженців покинули Україну з початку російського вторгнення 24 лютого. Такі дані сьогодення.
Майже половина цих людей переїхала до Польщі. Інші поїхали в сусідні країни, зокрема Угорщину, Словаччину, Молдову, Румунію, Німеччину, Францію та інші країни.
Через бойові дії на території України вже близько 6,5 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями. Клята війна зруйнувала плани на майбутнє мільйонів, стерла майже вщент їхні домівки та змусила тікати в більш безпечні місця.
З Березового переїхали до Богданівки
До Богданівського старостату Новопавлівської громади зареєстровано 60 внутрішньо переміщених осіб
Здебільшого це люди з Донецької області, де на даний час ідуть запеклі бої. У Богданівській школі наразі проживає 10 осіб. Зазначу, що ці люди, та люди з хостелу ТОВ «Перемога» - односельчани. Гірка доля закинула їх у наш край із села Березове Мар’янського району (Угледарська громада).
Наташа, Олена, Ольга Василівна, Людмила: у їхніх очах оселився страх...
- Нам не пощастило, – сумно констатувала пані Олена, - наше колись мальовниче село розташувалося якраз на лінії зіткнення з усіма витікаючими з цього наслідками – його стерли з лиця землі. Так, як і сусіднє село Степове. Не залишилося навіть асфальту, ми дивом залишилися живі. Ховалися в погребах, але й це не завжди допомагало. Коли почалися активні авіабомбардування, люди на свій страх і ризик вирушили буквально внікуди. У кожного було підсобне господарство, тому довелося просто відкривати сараї випускати своїх корівок, кіз, свиней та курей в степ.
Жителька села Березове
Зовсім молода жіночка Люда, мама тримісячного хлопчика з жахом згадує про пряме влучання снаряду в їхній будинок.
- На щастя снаряд не розірвався. Бог відвів від нас смерть, - згадує Людмила.
Саме молитви до Бога та Богородиці допомогли людям вижити в тому пеклі. Усі в один голос жінки говорять, що без щирих молитов не побачили б світла, не знайшли б сили вистояти.
Говорити їм важко - надто свіжі душевні рани. Їх лякають сторонні звуки. Найперше, що хвилювало переселенців, чи є в школі бомбосховище…
Люда зі своїм синочком
- У побуті ми - невибагливі, – говорить Олена, – за той час, що провели під бомбардуваннями, примінилися до найелементарніших умов існування. Варили їжу на вогнищі, пили снігову воду та економили на кожному шматочку хліба, та до останнього не вірили, що доведеться покидати рідні домівки…
Що може бути краще рідного дому?
Та все ж завдяки небайдужості усіх і кожного було облаштовано спальні місця для переселенців, забезпечено продуктами харчування та посудом для приготування їжі. Мешканці сіл старостату долучилися до збору одягу та продуктів харчування.
Знайшли прихисток в Новопавлівській громаді
Головне – ці люди знайшли тишу та спокій. Після всього пережитого – це як ковток свіжого повітря, ковток надії на те, що усе налагодиться, і в наші домівки неодмінно прийде свята Перемога, а над нашими головами буде безхмарне, блакитне і, головне, МИРНЕ небо.
Ольга Голянич
с. Богданівка
