У Миколаївській громаді Синельниківського району російські війська атакували безпілотниками село Петрівку.
22 березня ворог двічі бив по селу. Один із дронів було збито — він впав за межами населеного пункту. Інший безпілотник поцілив просто у житлову вулицю.
Удар прийшовся на подвір’я одного з будинків. На момент атаки там ніхто не проживав, однак саму садибу знищено вщент. Будинок повністю зруйнований, господарчі споруди розбиті. На місці вибуху утворилася велика вирва, подвір’я всіяне уламками ворожого БпЛА.
Постраждав і сад — пошкоджені дерева, розбиті вулики. Бджоли досі гудуть над подвір’ям, яке в одну мить стало пусткою. Там, де ще вчора було життя, сьогодні — руїни.
Вибухова хвиля зачепила й сусідні будинки: у навколишніх оселях повилітали вікна, пошкоджені дахи та фасади.
Місцеві жителі кажуть — ніч була страшною. Люди ховалися, чули вибухи й не розуміли, куди саме прилетіло.
«Я одну війну пережила — і друга мене застала»: 86-річна Любов Сергіївна розповідає про пережите
У епіцентрі вибуху опинилися будинки місцевих жителів. Серед них — оселя 86-річної Любові Сергіївни.
Вечір, який мав бути звичайним, для неї перетворився на ніч страху. Це вже друга війна в її житті — і знову вибухи, тривога та розбиті вікна.
- Я телевізор включила, саме президент Зеленський виступав. І потім щось загуло… і одразу шибки сипалися в хаті, — згадує жінка.
Вибух був настільки потужним, що у будинку вилетіли майже всі вікна.
- Шість вікон — і ось сьоме теж… Усі посипались. І в кухні, і в хаті. У хаті ж двойні були — і ті не витримали, — розповідає вона.
Ніч після вибуху стала для неї безсонною.
- Злякалася дуже. Таблетки пила на ніч, але не спала. Думаю: якщо ще раз буде вибух — хоч буду вдягнена. Другий раз вибухнуло, але вже десь далі, не на вулиці, — каже Любов Сергіївна.
Її історія — це не лише про пережитий обстріл, а й про самотність і втрати.
- Сама ж я живу. Син помер — серце на 55-му році життя зупинилося. Дочка хворіє - у лікарні, теж із серцем, уже більше тижня. Було передчуття в мене, що щось трапиться, напередодні трагедії наснився покійний чоловік. І через три дні — оце сталося, — розповідає жінка.
Любов Сергіївна народилася у 1940 році, тож будучи ще дитиною пережила Другу світову війну. Сьогодні знову переживає те, що вже бачила в дитинстві — війну, яка повернулася у її життя через десятки років.
- Одну війну пережила — і оце друга мені попала. Тоді пережили… і тепер, мабуть, треба пережити, — говорить Любов Сергіївна.
Пані Любов показує свій будинок — кімнату, де до вибуху готувалася до сну, і те, що залишилося після удару. Усе сталося раптово: ще мить тому було тихо — і за секунду дім наповнився звуком вибуху та скла, що сипалося звідусіль.
- Вибухнуло — і як зашелестить скло на мене, — згадує жінка. - Тут двоє шибок на вікно — одна вилетіла. А в залі чотири вікна — і всі побиті, — каже вона.
Сила удару відчувалася не лише в хаті — навіть подвір’я не встояло. Пошкоджено не лише житловий будинок, а й усі господарські споруди.
- І в тій хаті, і в літній кухні, і на горище налазили… усюди побило, — розповідає пані Любов.
Попри пережите, жінка тримається спокійно.
- Ну, зі мною все нормально, трішки плече забила, бо рама на мене впала, — говорить вона.
Зараз сусіди допомагають бодай тимчасово відновити житло.
- Сусіди попрацювали. Привезли мені брезент. Допомагають. Хлопці зашивають вікна брезентом… Скло позбирали, решітку поставили, — розповідає жінка.
Попри все, жінка вдячна за головне — що залишилася живою.
- Я була в жилетці… не поранила навіть нічого. Та головне — жива, — додає жінка.
«Я на підлогу впала, коли скло посипалося…»
Про пережите розповідає й пані Ірина — її будинок розташований навпроти подвір’я, куди прийшовся удар. У момент вибуху вона була вдома.
- Я лежала на дивані… це перше вікно моє. І якийсь звук-зашелестіло… і все, вибух. Я вскочила, на підлогу впала, коли скло посипалося… Світло вибило. Потім вже пам’ятаю, син мене вивів з хати — в халаті, босоніж… Темно було довкола. Я зараз не можу прийти до тями… Такий зляк…
Жінка показує на будинок — наслідки удару видно одразу: вибиті вікна, пошкоджений дах, зруйновані елементи стін.
- Усі вікна… дах пошкоджений. Оце бачите — кирпич випав. Вибухова хвиля пройшлася через усю оселю. Підняло все отак… Летіли уламки в будинок.
Війна вже давно торкнулася цю родину. 21 грудня 2023 року загинув чоловік, який досі у списку зниклих безвісти. Пропав під Бахмутом. Йому було 52 роки… Його речі привезли побратими додому, передали синові. А тіло… чекають.
Попри біль очікування, ще й тривога за дім.
- У коридорі трохи… вікна повідкривало. Тріщина на будинку. Шифер побило, пристройка постраждала… Не знаю, як воно буде… Дасть Бог — лихо обмине, - з надією каже Ірина.
Допомагають відновлювати будинки
Миколаївська сільська рада оперативно відреагувала на наслідки обстрілу. Постраждалим надали необхідні матеріали для тимчасового закриття вибитих вікон. Людям похилого віку допомагають сусіди, односельці та працівники громади.
Попри постійні обстріли, громада тримається разом і підтримує одне одного.
Репортаж з місця подій:
