Ці слова назавжди запали в душу і ось вже 42 роки є життєвим девізом фельдшерки Тетяни Василівни Лантух. Всі ці роки вона незмінно працює у Лозівському фельдшерсько-акушерському пункті.
Після закінчення Павлоградського медичного училища 1978-го року приїхала Тетяна у село Лозове. Позаду – навчання, батьківський дім на Межівщині. Із юнацьким завзяттям стала до роботи. А тут саме й ситуація спонукала до самостійності: на ФАПі пів року не було ні фельдшера, ні медичної сестри – лише водій і санітарка. Тож покладалася лише на себе.
Всьому навчилася, все засвоїла. Потім у штаті ФАПу з’явилася медична сестра, акушер. При ФАПі працювала і швидка допомога: обслуговувати доводилося три села – Лозове, Росішки, Роздори. Працював тут і лікар Галайдич Петро Пилипович, кваліфікований фахівець, добра й мудра людина. Тетяна Василівна багато чому навчилася саме в нього.
Згадує фельдшерка, що у ті роки відчувалася підтримка і держави, і колгоспу. За рахунок колгоспу 1964-го було побудовано приміщення лікарні, добротне, просторе. У населених пунктах сільської ради проживало близько двох тисяч жителів. Колгосп «Дружба» на той час був одним із найуспішніших сільгоспгосподарств.
При кожній тваринницькій фермі тоді працював профілакторій для доярок та свинарок, скотарів. Після роботи працівникам надавалися послуги – масаж, ванни, фізіопроцедури. Так турбувалися про те, щоб запобігти професійним хворобам. При колгоспі працювала медична сестра, яка обслуговувала профілакторій.
На території Лозівської сільської ради розташовані 2 школи, 3 дитячих садочки, 2 тракторні бригади. Це було теж зоною відповідальності працівників медичного закладу. Тетяна Василівна розповідає, що санітарно-медичний контроль за всіма об’єктами здійснювали саме вони:
- Їдальні тракторних бригад, харчування в школах та садочках, санітарний стан магазинів – все це покладалося на нас. Повноваження нашого ФАПу були широкими. У разі необхідності фельдшерка ухвалювала рішення везти хворого в лікарню: в Новоселівці було хірургічне відділення, у Хорошому – терапевтичне, у Дмитрівці – неврологічне.
У ФАПі працювала акушерка. Тут вели прийом вагітних та супровід до пологів. Жінки, які під час вагітності не мали ускладнень, лише кілька разів бували на прийомі в гінеколога в районній лікарні. Весь період вагітності контролювали медики за місцем проживання.
- Пишаюся, що мені довелося працювати в один час із корифеями медицини району. Міхно Олександр Петрович, Герцик Тетяна Григорівна – світила нашого краю, люди високих моральних якостей. Вони були і є для мене і для багатьох медиків зразком людей у професії. Назавжди запам’ятала слова Олександра Петровича, з якими він звертався до нас: «На вас білий халат – такою ж чистою повинна бути ваша душа і ваша совість».
Із такими життєвими принципами й живе Тетяна Василівна. Завжди готова прийти на допомогу, завжди щира й відверта.
Виконувачка обов’язків голови Лозівської сільської ради Наталія Гордієнко знаходить одне слово, яким можна схарактеризувати фельдшерку Тетяну Лантух, – віддана.
- Пам’ятаю ще з того часу, як прийшла сюди працювати, Тетяна Василівна була у великій пошані серед односельців. Вона віддано служить своїй справі і своїм землякам. До неї звикли звертатися за порадою, відкривалися й довіряли. Нікому й ніколи не відмовила.
Ось і під час карантину у селі було багато приїжджих із міст і дітей, і дорослих. І всім вона при необхідності надавала допомогу. Коли Тетяна Василівна збиралася йти на заслужений відпочинок, я їй говорила: та до вашого двору все одно люди будуть йти, бо не уявляють, що ви зможете комусь відмовити. Бо навіть у відпустці, а на виклик йде. А наші жителі більше довіряють своєму фельдшеру, ніж міським лікарям.
Разом із фельдшеркою Тетяною Василівною працює медична сестра Анжела Лантух та молодша медична сестра Антоніна Боровенська. Разом дбають про чистоту та порядок на ФАПі. Минулого літа своїми власними силами та з допомогою небайдужих жителів зробили ремонт: вибілили всі кімнати, пофарбували стіни та поклеїли шпалери. Упорядкували і прибудинкову територію.
Тривожиться Тетяна Василівна, що медичні послуги стають для її пацієнтів недоступними. Адже щоб відвідати лікаря, треба їхати в районну лікарню, автобус ходить раз у тиждень.
– Сумно, коли першим питанням пацієнта у відповідь на рекомендації лікаря, стає : «А скільки коштує лікування?» Недешево коштує і обстеження, і діагностика. Шкода, що люди похилого віку, які віддали своє здоров’я на благо держави, цією ж державою і не цінуються. На мізерну пенсію не завжди можна придбати ліки. Держава не забезпечує достойної старості. А звідси недовіра до медицини, до лікарів. Люди немічні не лише від хвороби, люди хворіють від байдужості, – роздумує Тетяна Василівна.
Тож усі ці роки й лікує фельдшер Тетяна Лантух від недуг фізичних й душевних. Для себе із власного досвіду вивела Тетяна Василівна формулу своєї професії:
- Люблю ромашки. На перший погляд, звичайна квітка. А який глибокий зміст! Серединка світла й сонячна, а пелюстки – білі. Так і медичний працівник повинен мати гаряче серце і світлу душу, а зовні бути чистим, порядним. Тільки так можна жити у нашій непростій, але благородній професії.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
