Вже майже місяць, як ми розпочали свої велоподорожі. Спочатку удвох з донькою Танею та її подружкою Наташею Ольховик. А потім до нас приєдналися ще любительки велопрогулянок Настя Міщенко та Світлана Кривуля.
Наші зустрічі побудовані на відкритому спілкуванні та добровільному виборі. Збираємося і вирушаємо. Заздалегідь не плануємо. Перші поїздки на Герцеву гору над Маломиколаївкою. Там надзвичайно красиві краєвиди! Після напружених днів і хвилювань щодо ситуації у світі спілкування із природою та тренування м’язів саме те, що треба. Навіть якось спортом це назвати важко. Ми просто їдемо на велосипедах за селище і насолоджуємося усім побаченим. А милуватися у нашому краї є чим. Довелося побачити лебедів, лелек, чаплю. Слухали пісні солов’ їв та жайворів.
Гуртом їхати веселіше, кілометри не відчуваються. Пропонували й іншим приєднатися, але охочих небагато: завжди знаходилися домашні турботи. Але впевнено можу сказати: найважче відкласти справи і вийти з дому. А ті емоції та почуття, легка фізична втома – того варте. Настрій та заряд бадьорості – це головне. До буденних справ повертаєшся із новою енергією.
У нас із донькою звичайні велосипеди, де у кого із подруг – спортивні.
Найдовша наша велотраса, яку ми подолали, - 35 км. Це скільки ми проїхали до села Хорошого й назад. Сфотографувалися на фоні в’їзного знаку, зафіксували свій приїзд. Напилися води із цілющого джерела Винницький колодязь.
Плануємо ще далекі велоподорожі: хочемо побувати на Герцевій горі, яку назвали Горою рекордів. Звичайно, хотілося б побувати в усіх куточках нашого району.
