Сергій та Тетяна Безмеліцини,
с. Хороше
Розповідає Тетяна:
Із Сергієм ми бачилися, ще коли навчалися в школі, але не знали навіть імені. Я просто знала, що він із села Осадчого. І все. А потім ми більше не зустрічалися.
Коли я стала студенткою, то мій старший брат, який жив зі мною в одному гуртожитку, познайомив мене зі своїм другом Ванею. Ми потоваришували. І ось на літніх канікулах, Ваня разом зі своїм найкращим другом приїхали до нас на дискотеку. Тим другом виявився мені вже знайомий хлопець. Тільки тепер я знала, що його звати Сергій, бо Ваня часто розповідав про нього.
Сергій та Тетяна Безмеліцини
Яким же було його здивування, коли він почав зі мною знайомитися, а я сказала, що знаю його ще зі школи.
Потім Сергій став приїжджати начебто до Вані в гуртожиток, але головна мета його була – побачитись зі мною. Про це він зізнався вже потім. Ми почали разом ходити на прогулянки містом. Його наполегливість, активна життєва позиція, позитив мене підкорили.
Сергій приїздив до мене в Слов'янськ із Харкова, де навчався у Харківському автодорожньому університеті.
Сергій та Тетяна Безмеліцини
Вихідні ми проводили разом, про понеділок, що так швидко наставав, і думати не хотіли.
Але все ж наставав час прощатись – мені на пари, а Сергію на заняття на воєнну кафедру, яка була в нього по понеділках. Ми викликали таксі на вокзал, а самі обнімалися і плакали удвох. Таксист сварився, а ми не могли розстатись. А коли вже часу до потягу зовсім не лишалося, то Сергій їхав.
Мені не хотілось, щоб він запізнювався чи пропускав заняття, але десь в душі я сподівалася, що він таки не встигне і ми до наступного потягу побудемо ще разом. Пізніше на нашому весіллі Сергій зізнався, що він також так думав і бувало дорогою до вокзалу дзвонив своєму куратору з воєнки, просив дозволу пропустити заняття і обіцяв зробити вдвічі більше завдань. Потім просто махав рукою потягу і вертався до мене, щоб ще побути разом.
Коли у Серьожі була військова практика, йому не можна було лишати територію частини упродовж місяця, у свій єдиний вихідний він приїхав до мене. Своєму куратору він зізнався, що збирається мені освідчитися й запропонувати руку й серце.
Куратор подзвонив в кінці вихідного і коли дізнався, що я погодилась, то дав Серьожі ще один вихідний – як подарунок від нього на честь свята.
Сергій та Тетяна Безмеліцини
А згодом Сергій прийшов прохати моєї руки у батьків. Він змовився з моїми батьками і в секреті від мене приготував сюрприз: море свічок, китайські ліхтарики, квіти, музика… Від несподіванки я не могла вимовити ні слова. Із усього побаченого й почутого найбільше запам’яталися його слова і руки, які тряслись від хвилювання.
Ну, а далі у мене все було як у відмінниці – весілля та народження синочка Діми.
Ось так доля зводила нас давно, але ми не помічали цього, а коли прийшов час, то покохали одне одного. І наше кохання з часом стає все сильнішим, його зміцнюють повага, турбота, наш любий синочок, життєві незгоди, які трапляються нам, а ми впевнено спільними зусиллями їх перемагаємо.
