Андрій та Олена Панасенки,
смт Петропавлівка
Розповідає Олена:
Познайомилися ми з Андрієм в 2012-му через його друга. Я тоді навчалася в Донецьку і приїхала на літні канікули. Ми відразу знайшли спільну мову. Я дізналася, що Андрій любить солодощі, й на наступну зустріч приготувала торт. Недаремно ж говорять, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок.
Так ми почали зустрічатися: щодня телефонували один одному, я стала частіше приїжджати на вхідні. Андрій дарував мені щоразу квіти й солодощі. Та найголовніше, що він ніколи не міг мене образити. Я довіряла йому, він довіряв мені. Про іншого я й думати не могла. Чекала з нетерпінням зустрічі з Андрієм. І так день за днем, тиждень за тижнем.
Були у нас і непорозуміння, й розлуки. Але ми вже не могли жити один без одного. 2015-го року ми одружилися. День весілля став одним із кращим днів у моєму житті.
Андрій та Олена Панасенки
Спочатку я працювала в амбулаторії села Хороше, зустрічалися на вихідних. Я допрацювала до декретної відпустки. Андрій був радий, коли дізнався, що у нас буде дитина. А коли ми разом поїхали на УЗД і він дізнався, що це хлопчик, радості не було меж. Вагітність проходила без ускладнень, мабуть, тому, що поряд завжди був мій чоловік.
Пологи були партнерськими. Я вдячна коханому за підтримку. Перейми були два дні, я б не витримала, якби не Андрій. Він мені говорив слова вдячності й налаштовував мене, щоб я взяла себе в руки.
І на світ з’явився наш синок Кирилко. Це ще один щасливий день мого життя, найщасливіший для нашої сім’ї. Після пологів мені було важко ходити й тримати маля. Наш тато приїжджав щодня до нас в пологовий будинок, допомагав мені доглядати за маленьким, переодягав його й замінював памперси.
Андрій та Олена Панасенки
Я тільки в черговий раз упевнилася, що Андрій – найкращий в світі чоловік і тато. Наш малюк уже підріс, але й дотепер Андрій допомагає мені з купанням дитини, переодяганням.
Ми разом вже пережили немало сліз і розчарувань. Але ніколи не залишали один одного. Разом вирішували проблему. Разом сміялися й вірили в диво.
Ми разом вже 8 років. Цього року у нас перший сімейний ювілей – 5 років, дерев’яне весілля. Але ми дуже хочемо прожити у парі до золотого весілля.
