Рецепт передала дружина Івана Григоровича Любов Миколаївна. Не так давно Івана Григоровича не стало. Веселун і жартівник, головний герой всіх сільських вистав. Завжди ходив з бородою, за що й прозвали його Іван Борода. Був пасічником і любив медовуху робити та друзів пригощати.
Розповідає Любов Миколаївна:
"Меду у нас було стільки завжди, що, як говориться, в меду купалися. Вощина для дітей — це закон. А для друзів медовуху ставив.
Рецепт був простий: в бідон дід насипав вощину з відро, туди додавав відро чи два на сонці нагрітої води (щоб добре покривала вощину). Помішати і спробувати на смак. Якщо не дуже солодка — додати меду 1-2 літра.
Все робили приблизно, на смак. Вкидав в суміш 100 грам дріжджів. Бідон стояв на городі і вигравася на сонці. Горлишко бідону обматували марлею, щоб комарі та мухи не лізли. Чим довше стоїть, тим міцніша буде. Як вигравалася, була солодкою на смак і дещо газована. Міцність не заміряли. Але, як дід говорив, голова працювала, а ноги не йшли. А ось голова ніколи не боліла від медовухи. Пили на свята великі. Куми приходили та з дідом просто з бідона й наливали. Присідали за столиком в садку, говорили та медовуху попивали".
