1. Знак Зодіаку: Козеріг
2. Улюблена пора року:
Весна
3. Улюблене заняття:
У вільний час займаюсь домашніми справи, люблю гратися з онуками. Люблю подорожувати .
4. Улюблена страва: Холодець.
5. Улюблена музика, пісня, виконавець: Олег Винник.
6. Риса характеру, яку Ви найбільше цінуєте в людях:
Справедливість.
7. Вчинок, який Ви ніколи б не змогли пробачити?
Зрада (маю на увазі зраду взагалі, не подружню невірність)
8. Ваше життєве кредо:
Не впадай у відчай - все зміниться.
Під вікнами в будинку Світлани всю зиму цвітуть фіалки. Відлигу змінюють морози, а потім засипає землю снігом. Знову морози. А фіалки цвітуть. Коли Світлана розповідає про це, в її словах і подив, і здивування:
- Просто немає пояснень цьому явищу! Вдарить мороз - голівки квіток опустились. А лиш потепліє - знову цвітуть. І так всю зиму!
Певне, силою життєвої енергії самої Світлани живляться квіти.
Так і їй вдалося вистояти під поривами буревію, що пронісся над її долею. Медичне училище, практика в селі і знайомство з молодим інженером Гончаровим, щасливий шлюб, народження дітей, улюблена робота - роки промайнули у радісних буденних клопотах.
2014 рік був особливо важким і для держави, і для Світлани особисто. Син Іван мобілізований в зону АТО. Тяжко захворів і помер чоловік. Залишилася Світлана сам на сам з своїми переживаннями, почуттями й турботами. Взяла на себе керівництво селянсько-фермерським господарством. Чоловік за життя особливо не залучав дружину до своєї роботи. Вчив сина, працював задля того, щоб передати йому свою справу. Син отримав агрономічну освіту і був для батька неабиякою підмогою. А для Світлани сільське господарство було далеким і незрозумілим. Медик за освітою, вона 27 років пропрацювала медичною сестрою, акушером.
- Коли діти створили свої сім'ї та посипались онуки одне за одним, - усміхається Світлана, - ми з чоловіком прийшли до єдиної думки, що я піду на заслужений відпочинок за вислугою років, щоб допомогти дітям. Тож на той час я вже не працювала в медицині. Отже, з'явився час, щоб опанувати зовсім нову галузь.
Зізнається Світлана, що боязно було розпочинати все з чистого аркуша, тривожили сумніви, чи зможе, чи справиться:
- Я була в розпачі. Для мене всі поля були однаковими, борону від плуга я не могла відрізнити. Якби аграрія кинули в медицину - чи легко йому було б? Розпитувала, багато читала. Вивчила карту земель. За три роки мої пізнання розширились, але зрозуміла, що зупинятися не можна: з'являються нові технології, нові добрива, нові засоби захисту рослин.
Особливо вдячна Світлана за підтримку голові СФГ "Климчук" Леоніду Семеновичу та його дружині бухгалтеру Олені Петрівні. Вони були надійними партнерами і помічниками у скрутний час. Господарства "Климчук" і "Гончаров" об'єдналися, щоб спільно обробляти землі й досягати високих врожаїв. Повернувся з проходження служби син. Це додало впевненості Світлані.
- Зараз вже просто сідаю в авто і їду разом з сином і Леонідом Семеновичем в поле. Слухаю їх розмови, розпитую, намагаюсь зрозуміти. А чого не знаю, читаю самостійно. Переношу свої знання з акушерства на аграрну галузь. Рослина й дитина - живий організм, розвиваються за своїми законами розвитку. І треба вчасно помітити потребу рослини у живленні, у добривах, у захисті від шкідників. Як за дитиною, за рослиною треба уважно стежити, щоб не пропустити важливих змін.
Як фіалки на морозі, вистояла Світлана Гончарова, голова СФГ "Гончаров". Продовжує вперто торувати свою стежину в сільському господарстві. Загартована життєвими труднощами, з особливою теплотою ставиться до рідних і близьких. Тішать душу онуки - а їх у Світлани шестеро! Тож сумувати не приходиться. Є для кого жити, є кому дарувати свою любов.
