Вперше Мальвіна побачила Олександра, коли він грав у футбол за команду Миколаївки. Дівчині було всього 13 років. Їй подобався дорослий гарний хлопець: спортивний і серйозний. Саша подавав знаки уваги, а вона ніяковіла від його жартівливих компліментів.
Йшов час, Мальвіна вступила до гірничого університету, Саша працював на шахті, заочно навчався у виші. Мали спільних друзів, іноді бачилися. Одного разу зустрілися на випускному вечорі в Миколаївській школі і по-іншому подивилися один на одного. Просто сказав: "Я тебе відвезу додому". А вранці знову був біля двору: "Їдемо на річку". І вже не розлучалися.
Щиро захоплювався Олександр своєю обраницею, називав її найкращою, найгарнішою, єдиною. Особливо подобалося незвичайне ім’я.
- Назвав мене тато, - розповідає Мальвіна. – У роду Останків було більше хлопців. І цього разу чекали сина.
Олександр та Мальвіна
А коли народилася я, тато так розгубився, що навіть ім’я підібрати не міг. А тато в мене такий романтичний! Довго думав, все обирав, а потім приходить і відразу мамі: "Моя єдина донька повинна бути особливою. Мальвіною назвемо!"
Олександр відчував, що це улюблена татова донька, то ж ще на початку зустрічей, вирішив познайомитися з батьком майбутньої нареченої. Зумів викликати довіру і дати батькові впевненість у тому, що він його доньку нікому не дасть образити.
А трішки згодом запросив Саша Мальвіну до своїх батьків у Петрівку і відразу назвав її нареченою.
Олександр та Мальвіна
Тривожно відчувала себе дівчина. "А якщо не сподобаюсь?" - хвилювалася. Та побоювання були марними. Батьки вибір сина схвалили і полюбили дівчину.
Взимку 2014-го у Буковелі молода пара насолоджувалася приємним відпочинком – катанням на лижах. Присіли відпочити. Саша відійшов на деякий час. Повертається з двома бокалами вина і подарунковою коробкою. Мальвіна здивовано дивилася і нічого не розуміла. Лише, коли Саша відкрив подарунок і подав їй перстень, сказав найголовніші слова, дівчина повернулася до реальністі.
- І до цього часу при згадці про той день переповнюють емоції, - зізнається Мальвіна. – Не вперше чула слова зізнання, але того разу все було незвичайно, несподівано й святково.
Приїхали додому й повідомили батькам про своє рішення. Батьки щиро раділи.
Олександр та Мальвіна
Урочиста реєстрація шлюбу, весільна церемонія, вітання рідних та друзів.
Вже три роки живуть у шлюбі подружжя Гармаш. Мріяли про донечку. Саша перепитував щоразу після перевірки дружини на УЗД: "Правда, дівчинка? Це сто відсотків?" Мальвіна посміхається, згадуючи про очікування чоловіка.
А ось уже маленькій донечці півтора рочки. Ім’я для дівчинки обрав тато – Ніколь. Припало до душі ім’я й дідусеві, батькові Мальвіни: майже як його ім’я – Микола.
- У нас був довгий так званий букетний період, - зізнається Мальвіна. – Він і зараз продовжується. Але ми стали досвідченіші у стосунках. Коли зустрічалися, думали, що ніколи не будемо сваритися. Але життя набагато складніше. З’явилося багато нових турбот. Ми вчимося розуміти один одного і турбуватися один про одного. Згладжувати гострі кути, бути обережними у словах. Ось головне в подружніх стосунках.
Олександр та Мальвіна
Мальвіна впевнена в своєму чоловікові. Вона завжди знає, що він вміє вирішувати серйозні життєві задачі, із інженерною точністю планує заздалегідь до дрібниць всю роботу.
Народження доньки – новий етап в житті подружжя. Все змінилося, говорить Мальвіна. Це подвійна відповідальність, вважає Олександр. Але й подвійне щастя: бачити, як росте й розвивається маленька людина. Перша усмішка, перше слово. А попереду ще скільки нового!
Маленька Ніколь – татова донечка. З радістю поспішає йому назустріч, коли він повертається з роботи, і витирає слізки, коли проводжає.
Перше слова, яке вимовила Ніколь, - "тато".
А мама лише радіє такому вибору донечки. Так буває, коли любов двох творить нове життя, а дитина зростає у цій любові.
