Альона із нетерпінням чекає вихідних, щоб поїхати на побачення до хлопця у Павлоград, який служить там в військовій частині Національної гвардії. Максим теж у час тренувань і військових навчань знає, що зовсім скоро приїде його кохана дівчина. Думки про неї дають йому сили й оптимізм.
Альона Ільченко працює художнім керівником гуртків Дмитрівського Будинку культури. Вона весела, запальна, активна. Із легкістю зробить пародію, затанцює й заспіває, навчить дітей і порадить дорослим. Максим Криворучко – стриманий, врівноважений, вміє думати розсудливо і робити неспішно.
Про них говорять: ідеальна пара. Бо імпульсивній та жвавій Альоні як ніхто підходить юнак, що зуміє своєю виваженістю зупинити надлишок емоцій і підтримати надійним плечем.
Мабуть, саме тому, вони зустрічаються вже 5 років. Знайомі були з дитинства. А 30 січня (Альона добре пам’ятає той день) Максим запропонував: "Давай зустрічатися".
- Нам було по 16 років, - згадує Альона, - ми були такі ще діти.
15 травня минулого року Альона проводжала Максима служити в армію. Не раз говорили з батьками про серйозність планів на спільне майбутнє. Вирішили весілля відкласти до того часу, коли закінчиться термін служби. Максиму це не дуже подобалося, але погодився. Мама його підбадьорювала: "Не поспішай. Ну не вкрадуть же Альону?!" На що він відповідав: "А раптом вкрадуть?"
Повернувшись якось з побачення, Альона прийшла на роботу якась замріяна і мовчазна, що з нею траплялося дуже рідко. Колеги по роботі аж занепокоїлися: чи не посварилися часом? Почали розпитувати.
І Альона розповіла. У час відпустки Максим та Альона любили ходити вулицями міста, іноді в прохолодну погоду заходили попити кави в кафе.
Максим та Альона
Того дня вони також сиділи в затишному залі. Раптом Максим встав і вийшов. Пройшло хвилин 10, Максим не повертався. Альона занепокоїлася: де подівся? Пройшло ще декілька хвилин і він з’явився. Блідий мов стіна, сів на стільчик, встав. Альона не зводила з нього очей. А він мовчав. Потім підійшов до Альони, став на одне коліно і подав відкриту скриньку з каблучкою:
- Виходь за мене заміж, будь ласка. Я тебе дуже прошу!
І на очах сльози. Присутні у залі мимоволі почали озиратися. І врешті вже всі дивилися лише на них. Розгублена Альона не могла себе змусити сказати ні слова. Було ніяково від загальної уваги. Вона лише й змогла, що кивнути головою. А вже потім із хвилюванням в голосі сказала: "Так!"
Приїхала додому й повідомила про все, що сталося. Батьки лише знизували плечима: "Ну раз ви так вирішили – перечити не станемо".
На роботі пораділи за Альону.
Весілля спланували на 23 лютого, саме тоді Максим прийде у відпустку. Альона поринула у весільні турботи: вже купила сукню, покликала дружку. Всі підготовчі справи тримає у секреті. Як Максим не прохає зізнатися, яка буде сукня, Альона не зізнається.
А про те, чому вона обрала саме Максима, розповідає відверто й емоційно:
- Ви розумієте: таких, як він, більше немає! Він один на мільйон! Він справжній! У нього немає ні краплі фальші, ні пихатості. Максим – надійний друг. І це всі знають. За його зовнішньою суворістю ховається добре серце.
А Максим захоплюється жвавою вдачею й оптимізмом Альони. Одним словом, ідеальна пара!
Нехай же й через роки молоді люди з такими ж теплими почуттями говорять один про одного, а кохання стає більшим і сильнішим!
