Страшна звістка знову огорнула наш край… На захисті Батьківщини віддав своє життя Юрій Гопка з села Хороше. Сьогодні, 26 червня, Богинівська громада провождала свого Героя в останній шлях.
Юрій Гопка народився 12 березня 1984 року в селі Хороше. Його життя і дитячі роки минули в рідному селі. Після закінчення дев'яти класів Хорошівської школи він вступив до Петропавлівського професійного училища, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника. Після навчання Юрій працював за фахом у місті Шахтарське на ремонтно-механічному заводі. Саме там він зустрів свою кохану, одружився, у подружжя народилася донечка. Згодом змінив місце роботи та став прохідником на шахті «Степова».
Та війна змінила все.
На захист України Юрій став 28 червня 2023 року. Він стримував ворога на Донецькому, Миколаївському, Одеському та Запорізькому напрямках. На війні був солдатом другого зенітного кулеметного відділення військової частини А5219.
18 червня 2026 року Юрій помер від поранень під час проходження військової служби в населеному пункті Долинське Запорізької області.
Сьогодні захисник востаннє повернувся додому — на щиті. Живим коридором, навколішки, з квітами та державними прапорами його зустрічали земляки.
На подвір'ї рідної оселі зібралися найрідніші люди Юрія, щоб попрощатися із сином, братом, батьком та другом. Віддати останню шану Герою прийшли друзі, колеги, односельці, побратими та жителі громади.
Прощальну літургію над загиблим воїном провели військовий капелан та отець Олег, настоятель храму Святого мученика Іоанна Воїна в селі Слов'янка.
Після спільної молитви та прощання траурна колона вирушила до місця останнього спочинку Героя.
Під час церемонії прощання з промовою виступив голови Богинівської громади Василя Сінгура.
- Дякую всім, хто сьогодні прийшов підтримати родину, яка втратила найдорожче — сина, брата, батька, рідну людину. Сьогодні ми прощаємося з Юрієм Олексійовичем Гопкою. Останніми днями нашу громаду спіткало велике горе. Від нас ідуть наші хлопці. Нашому Юрію, який сьогодні лежить у цій домовині, було лише сорок років. Можливо, не всі замислюються над тим, що сьогодні ми ховаємо не просто чиєсь дитя, батька, брата чи односельця. Ми ховаємо частину нашого майбутнього. Ми ховаємо школи й дитячі садки, сільське господарство і шахти. Ми ховаємо наші села. Адже вони могли б сьогодні працювати, виховувати дітей, розвивати наші села. Але ця жорстока війна забирає найкращих. Кожного разу, коли йдеш на кладовище, в душі живе біль і гнів — через те, що ця війна триває, і через те, що ми не можемо повернути тих, кого втратили. Сьогодні тут зібралися люди, які знали Юрія ще змалечку, і прийшли провести його в останню дорогу. Щиро дякую кожному, хто прийшов. І скажу відверто: ми не маємо права звикати до таких втрат. На хвилину залиште всі справи, схиліть голови й скажіть: "Юрію, усім нашим Героям — дякуємо вам за те, що ми сьогодні стоїмо тут, живемо і маємо майбутнє". Вічна пам'ять Героям. Світла пам’ять Юрію!
Зі співчуттями звернулася староста Хорошівського старостинського округу Ніна Руденко.
- Кожна звістка про загибель наших захисників — це невимовний біль для всіх мешканців громади і тяжка втрата для України. На жаль, знову сумна подія сталася в нашій громаді. Сьогодні ми прощаємося з воїном Юрієм, який віддав своє життя за Україну і за кожного з нас. Він назавжди залишиться у наших серцях як відданий захисник і світла людина, яка дарувала оточуючим радість і щирі усмішки. Нехай Юрій спочиває з миром, а його рідні знаходять сили та підтримку у світлих спогадах про нього. Ми завжди пам'ятатимемо його жертовність, відвагу та внесок у боротьбу за свободу нашої держави. Вічна пам'ять і слава Герою України Юрію Гопці.
Від Петропавлівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки виступив Олександр Міщенко.
- Сьогодні ми вшановуємо пам'ять солдата другого зенітного кулеметного відділення Юрія Олексійовича Гопки. Його серце перестало битися, але пам'ять про нього житиме вічно. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Ваша втрата є непоправною, але пам'ять про Юрія житиме в серцях кожного з нас. Юрій назавжди залишиться прикладом відданості військовій присязі, мужності та вірності військовому обов'язку. Герої не вмирають — вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам'ять і слава українському воїну Юрію Гопці! Слава Україні! Героям слава!
На завершення церемонії прощання матері загиблого захисника вручили Державний Прапор України — символ мужності, честі та самопожертви її сина. На честь Юрія Гопки пролунали салютні постріли.
Богинівська громада втратила свого захисника, сина, батька, брата і земляка. Світла пам'ять про Юрія Олексійовича Гопку назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і любив.
Вічна пам'ять і слава Герою України!
Прощання з Героєм:
