Петропавлівка знову проводжає в останню путь свого Героя, знову біль і сльози, йдуть від нас найкращі сини України, хто з перших днів війни став на захист України… Загинув солдат Черник Дмитрій Олександрович з Петропавлівки. 17 березня 2024 року Дмитрій повернувся додому на щиті.
Дмитрій народився 4 березня 1994 року в Петропавлівці, у родині був старшим сином, мав ще меншого брата. У селищі промайнуло дитинство. Закінчив Петропавлівський ліцей №1. Продовжив навчання у Петропавлівському профтехучилищі, де освоював професію фермерського господарства та водія сільськогосподарської техніки. Життя повело Дмитрія не золотими ланами, а відкрило для чоловіка підземні надра Петропавлівщини. Дмитрій працював на шахті «Дніпровська» прохідником.
2007 року Дмитрій зустрів своє кохання, дівчина Наталя з Залізничного полонила душу парубка.
- Познайомилися з Дмитрієм в моєму селі, випадково. Однокласник нас познайомив і ще сказав: «Подобається хлопець? Забирай!». Та перша зустріч наша з Дмитрієм виявилася долею, від дня знайомства ми вже не бачили майбутнього один без одного. Майже вісім років зустрічалися. А потім коханий зробив мені пропозицію руки та серця. Весілля в нас було в сімейному колі, - згадує дружина Наталя.
2015 року Дмитрій та Наталя стали на рушник. Цього ж року в родині народилася донечка Поліна. Батьківство для Дмитрія було на першому місці.
Дмитрій був люблячим батьком. Полінку забирав з пологового, до дому заносив. Він обожнював донечку, проводив з нею багато часу. Навколо неї крутився світ батьків. Подружжя мріяло про ще одну дитину, хотіли аби Поліна мала братика чи сестричку. 2021 року Дмитрій та Наталя стали батьками вдруге – народився син Давид.
У родині було щастя, яке тривало до повномасштабної війни, а до неї лишався рік…
3 квітня 2023 року Дмитрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Дмитрій став солдатом – стрілком-санітаром 142 бригади, прикомандирований до 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Механізоване з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України чисельністю у бригаду тоді дислокувалося у м. Бахмут Донецької області.
Своє бойове хрещення Дмитрій одразу проходив на Донеччині. У місті Сіверськ тоді дислокувалася його бригада.
- Три місяці Дмитрій проходив навчання, а потім повідомив, що він у Сіверську Бахмутського району. Тоді саме точилися важливі бої. Мій чоловік був там. Про війну майже нічого не говорив, напевно, як і всі чоловіки, які захищають батьківщину, казав лише, що все гаразд, - згадує дружина Наталя.
24 червня Дмитрій у групі йшов на завдання, а 26 червня Наталя отримала сповіщення: «Дмитрій пропав безвісти». 23 червня Наталя в останнє говорила з чоловіком. Наступного дня отримала коротке повідомлення найріднішого і запала тиша…
- Останнє повідомлення було: «Ми йдемо на завдання, зв’язку не буде. Не хвилюйся, все буде добре». Більше не було ні дзвінка, ні повідомлень. Я телефонувала, шукала чоловіка. У відповідь почула лише: «Чекайте офіційних повідомлень». Через два дні мені принесли сповіщення: «Безвісти зниклий», - згадує Наталя.
26 червня разом з побратимами Дмитрій йшов на бойове завдання, з якого не повернувся. Наш Герой поклав життя біля села Роздолівка, Бахмутського району. Увесь цей час Дмитрія вважали безвісти зниклим. Наталя знала, що чоловік загинув. Довелося пройти довгу процедуру генетичного дослідження і чекати…
17 березня 2024 року Дмитрій повернувся додому на щиті.
Жителі Петропавлівки зустрічали свого Героя живим коридором. Траурний кортеж проїхав головними вулицями селища – Соборною та Миру.
Прощалися з Героєм Дмитрієм удома. На рідному подвір’ї цього дня людно. Рідні, друзі, односельці проводжають солдата в останній путь.
Панахиду за полеглим солдатом відслужив священнослужитель отець Миколай настоятель храму Святого Миколая Чудотворця в селі Українське.
До домовини, вкритої синьо-жовтим прапором несуть і несуть квіти…
Зі співчуттями до рідних від колективу звернувся Юрій Савкін, голова профспілки шахта "Дніпровська".
- Шановні рідні, воїни ЗСУ, громадо, сьогодні ми зібралися провести в останню путь нашого Героя Дмитрія. Дмитрій працював на шахті управління "Дніпровська". Він обрав мирну професію шахтаря, яка не тільки зміцнювала енергонезалежність нашої держави, але й несла світло та тепло у наші будівлі. 24 лютого 2022 року коли агресор, ці нелюди, напали на нашу неньку Україну Дмитро був мобілізований до лав ЗСУ, щоб захищати нашу державу та нас усіх. І загинув за нас. Увесь колектив шахти "Дніпровська" висловлює глибокі співчуття рідним та близьким. Мати втратила сина, дружина чоловіка, діти батька, а ми свого друга та колегу. Хай земля йому буде пухом.
Попрощатися з Дмитрієм приїхали й побратими Сергій Баращук та Денис Кошарайло, з якими вони разом того рокового дня тримали позиції.
- Дмитрій дуже важка втрата для особового складу 2-го стрілецької роти. Під час штурму Роздолівки Бахмутського району і виконання бойового завдання від надавав допомогу пораненим побратимам. Під щільним вогнем противника з вечора до ранку ми тримали позиції для того, щоб дружні сили зайшли та розмінували дорогу яка вела на Соледар. Але на жаль наш побратим Дмитро, дуже чуйна людина, козак та боєць загинув. Дмитро завжди залишиться у наших серцях. Вічна слава тобі Герою! Спочивай з миром. Ми помстимося за кожного нашого загиблого, - зі сльозами на очах промовив Сергій Баращук, головний сержант, побратим Дмитрія.
Три салютні постріли на честь полеглого воїна завершили церемонію прощання...
Від сьогодні на кладовищі в Петропавлівці піднімуть ще один державний прапор, який нагадуватиме, якою ціною, виборюється воля України.
Для рідних Дмитрія лишаються світлі спогади про найкращого чоловіка, татка, сина, брата…
- Для нас Дмитрій був, є і буде гарним татком і чоловіком. Для нього діти були і родина були його всесвітом. А він нашим. Дуже любив автомобілі, вкладав у них всі свої вміння. Автомобілі змінював, як рукавички. Ремонтував, водив, на фронт забрав свій автомобіль, там йому техніка була в нагоді. Він ні разу не жалівся, що на війні тяжко, не боявся. Завжди говорив, що все буде добре… - згадує Наталя.
На світлинах Дмитрій лишається мужнім воїном, без страху в очах. На сімейних світлинах він інший – щира посмішка і очі, наповнена любові до своїх найрідніших. Наш герой пішов у засвіти.
Світла пам'ять Дмитрію!
Вічна пам'ять Герою!
Як прощалися з Героєм дивіться у нашому відео та на світлинах:
