На батьківському подвір’ї людно… Відкриті ворота до двору, довкола багато живих квітів, вінки із чорними стрічками, а вітер піднімає вгору-вниз синьо-жовтий прапор… Додому повернувся син Микита…
У Миколаївській громаді знову скорботний день, знову громада збирається з тяжким серцем, знову у засвіти проводжають молодого хлопця, якому навіки лишиться 27 років. Загинув Герой, хоробрий воїн, гідний чоловік, який захищав Україну с перших днів війни - Свиридов Микита Сергійович.
Микита навчався та жив у селі Миколаївка, у 2012 році закінчив школу. З 2012 до 2016 року навчався в Павлоградському технікумі. Працював на шахті «Дніпровська» підземним електрослюсарем дільниці УПР-5.
2022 року став на службу до Національної гвардії України. Микита добровольцем перевівся до 3-ї штурмової бригади Національної гвардії «Спартан». Захищав Харківщину, Бахмут, Запоріжжя.
2 січня 2024 року Микита їхав із Запорізького напрямку села Роботине з бойового завдання зі своїми побратими, автомобіль потрапив на міну… Микита залишився живим, але отримав 30 відсотків опіків тіла 3-го ступеня. Місяць він міцно тримався, всі дуже чекали його одужання, але 4 лютого 2024 року на 28-му році життя його серце зупинилося…
Сьогодні, 8 лютого, Микиту проводжали у його останній путь… Отець Олександр відслужив молебень за загиблим воїном. До ніг воїна кладуть синьо-жовті квіти, як державний прапор, червоні троянди, палкі як серце захисника. Згорьована мама й досі не вірить, що сина більше не побачить. У скорботі батько, сестра, кохана дівчина. Лише на світлині всміхається юний, сповнений віри Микита.
Живий оркестр Національної гвардії України грає ту саму сповнену болі мелодію під звук якої проводжають у засвіти наших найкращих – воїнів. Живим коридором проводжають Микиту в його останній путь. Поховали захисника на кладовищі Городище міста Павлоград.
Микита говорив: «Бути воїном - жити вічно!»
Доземний уклін і вічна пам’ять нашому загиблому Захиснику та щирі співчуття рідним.
Прощання із Микитою дивіться у відео:
