Українська громада знову в жалобі, знову страшна звістка з фронту - у боях за незалежність України, в бою поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області загинув житель села Марʼянка – Аперчой Олексій Дмитрович.
23 листопада живий коридор простягнувся вздовж сіл Троїцьке, Новоселівка, Українське, Новохорошівське, Мар’янка й до самого будинку полеглого Героя. У скорботі, схилили голови та приклонили коліна й найстарші жителі краю, й діти. На вулиці вийшли усі хто знав Олексія аби розділити з рідними біль утрати та провести в останній путь мужнього Воїна.
Олексій Аперчой народився 18 липня 1977 року у селі Мар’янка. Навчався у Новоселівській школі, освоїв професію тракториста-комбайнера й почав працювати механізатором. Спочатку в радгоспі «Дніпропетровський», після реорганізації підприємства перейшов працювати до СВК «Мрія» трактористом-комбайнером.
Батьків Олексій втратив рано, поряд лишилися найрідніші двоє братів: старший та молодший.
Згодом Олексій зустрів свою долю Лілію, 12 років прожили в парі.
Олексій працював у полях, це була робота, яку він любив. Лишити працю довелося через війну. У травні 2023 році Олексія призвали на війну…
Військового досвіду чоловік не мав, тож майже місяць опановував усі військові тактики та володіння зброєю на навчанні. Щойно навчання скінчилося, почалася сувора фронтова реальність. Олексій потрапив у складі 93-ої бригади «Холодний Яр» одразу потрапив на Донеччину. Олексій був солдатом – стрілець помічник гранатометника 2-го стрілецького відділення, 2-го стрілецького взводу, 3-ї стрілецької роти, 1-го стрілецького батальйону.
Загинув Олексій 19 листопада 2023 року поблизу села Андріївка на Донеччині. Це був його останній бій, ворожа куля зупини Олексія, коли він рятував побратима.
Прощання із загиблим Олексієм відбулося вдома, до подвір’я родини зібрали друзі, односельці, побратими. Живі квіти та поминальні кошики з квітами заполонили невеличке подвір’я. Отець Миколай настоятель храму Святого Миколая Чудотворця в селі Українське відслужив прощальний молебень за загиблим Воїном.
- Сьогодні ми проводжаємо в останній путь воїна Олексія. Усі ми його добре знали, він виріс у цьому селі, з маленького хлопчика він став великим захисником України. Загинув він Героєм. Пам’ятаймо всі. якою ціною дається нам воля й незалежність. Якою ціною дістаються на світанки і ранкова кава. Молимося на наших воїнів, допомагаємо чим можемо тим, хто в окопах, бо це вони еліта нашої країни. Вони наші Герої, бо виборює волю та незалежність нашої України, - звернувся до присутніх отець Миколай.
Поховали Олексія у рідному селі на місцевому кладовищі, де спочивають його ненька та батько. Люди прощалися з полеглим воїном, кожен мав що сказати про друга, побратима, колегу… Не стримували сліз, ані жінки, ані чоловіки.
Прощальне слово виголосила голова Української громади Олена Макогон.
- Ми зібралися аби віддати шану та провести в останній путь Героя Олексія. Він народився і життя прожив у Мар’янці. Коли його мобілізували до Збройних Сил України, він як справжній Герой не ухилявся, пішов захищати нас з вами і наше мирне життя. Шкода, що війні гинуть такі люди. Щирі співчуття дружині, братам, рідним. Про Олексія ми будемо пам’ятати все життя і не пробачимо тим ворогам, які прийшли на нашу землю, через який ми втрачаємо найкращих, - сказала Олена Макогон.
Болить ця смерть і тим, хто нині на фронті та пліч-о-пліч з Олексієм боронив країну. Не всі змогли приїхати на поховання, війна не зупиняється ні на хвилинку. Побратим Андрій від усієї бригади Холодний Яр згадав Олексія.
- З Олексієм ми познайомилися на укомплектуванні роти. У нього позивний був Льоха. Він був спокійний і добрий. Хорошим другом, справжнім побратимом. Олексій ніколи не лишав нікого у біді. І загинув він, коли рятував побратима. Це сталося коли наша група заходила на позиції, по позиції прилетіла протитанкова ракета. Один з побратимів отримав тяжке поранення й група запросила евакуацію. Льоха кинувся з евакуацією на допомогу своєму побратиму і потрапив під мінометний обстріл. Загинув миттєво. Нам тяжко втрачати таких людей, - сказав побратим Андрій.
Слова вдячності та поваги до Олексія висловили й колеги СВК «Мрія»:
- Ми знаємо Олексія від народження, росли з ним, працювали разом. Від всього колективу наші слова вдячності. Бережи нас усіх з неба, дорогий.
Ушанували героя хвилиною мовчання. Олександр Міщенко, капітан, заступник начальника відділу, начальник відділення обліку та мобілізаційної роботи 2-го відділу Синельниківського РТЦК та СП вручив дружині Олексія державний прапор.
Рідні та близькі прощалися з Олексієм. Підносили квіти, вклоняли голови до домовини, й кожен промовляв щось особисте Олексію.
- Олексій був дуже доброю людиною, завжди відгукувався, усім допомагав. Мав свій будинок, був працьовитим та хазяйновитим. Завжди був на зв’язку з дружиною. Дуже тяжко нам пережити таку страшну втрату, говорить Світлана, - дружина брата.
На честь Олексія пролунали три салютні вистріли. Могила солдата височить на пагорбі, з якого відкриваються краєвиди на річку та лани, які так любив Олексій…
Світла пам'ять Олексію!
Герою Слава!
Як прощалися з героєм дивіться у нашому репортажі:
