Знову у жалобі наш Присамарський край. Жахлива звістка сколихнула Брагинівську громаду: від тяжких поранень у лікарні помер Дмитро Докійчук з села Хороше. Сьогодні, 28 листопада, односельці навколішки зустрічали Героя вдома…
Дмитро Докійчук народився 26 листопада 1984 року в селі Хороше. Навчався у Хорошівській середній школі. Отримавши освіту хлопця призвали на строкову службу. Військового досвіду Дмитро набував у Десні, там пройшов навчання на танкіста, а після ніс півтора роки строкової служби в місті Ужгород.
У 2014 році Дмитро Докійчук був мобілізований в АТО на оборону Волновахи. У 2015 році захищав країну захисник на околицях Горлівки. Того ж року Дмитро повернувся зі служби додому, займався з родиною домашнім господарством.
24 лютого 2022 року, коли росія повномасштабно вторглася до нашої країни, Дмитро знову став на захист Батьківщини.
Наступного дня, 25 лютого, Дмитро вже приймав участь у боях на Херсонщини. До жовтня 2022 року наш земляк захищав країну на Херсонському напрямку. Служив Дмитро у 60-ій бригаді в роті розвідки, мав звання молодшого сержанта.
Перше поранення Дмитро отримав поблизу Херсона під час наступу.
- Брат з побратими пішли наступати на росіян. Йшли хлопці на 11 БТР-ах, але потрапили у пастку. Росіяни помітили наших хлопців і почали обстріл. Тоді з 11 БТР-ів залишилося 4… Хлопці постраждали, і Дмитро також отримав багато уламкових поранень. Без свідомості його хлопці витягали з побитої техніки. Тоді він отримав поранення руки, шиї голови, тулуба й уламком йому пробило барабанну перетинку, - розповідає Микола, брат загиблого Дмитра.
Після тяжких поранень Дмитро лежав у шпиталі, пройшовши реабілітацію знову повернувся на фронт, і знову отримав поранення…
Продовжував нести службу захисник вже на Бахмутському напрямку поблизу Кліщіївки. У січні 2023 року Дмитро з побратимами були у засідці, але їх помітили окупанти та почали артилерійський обстріл.
- По нашим хлопцям тоді вівся страшний обстріл. Брат знову отримав уламкові поранення, струс мозку та контузію.
Дмитро вдруге потрапив у шпиталь, де до травня проходив реабілітацію.
Після другого поранення внаслідок черепно-мозкової травми у нашого земляка пішли ускладнення.
- Він зажди казав, що в нього болить голова та тяжко переносив поїздки у транспорті, адже також боліли й ноги, - згадує Микола.
На жаль, тяжкі поранення забрали життя захисника… 26 листопада 2023 року у свій День народження на 39-му році життя Дмитро Докійчук помер у лікарні Дніпра.
Микола згадує, що його брат у дитинстві полюбляв рибалку, але з початку війни дуже змінився. Великі втрати серед побратимів Дмитро тяжко переживав…
- Про війну брат нам ніколи нічого не розповідав ще з часів АТО. Тільки інколи казав: «Мої хлопці гинуть, а я ще живий, мені також вже час…». Всі його близькі побратими загинули. Останній близький побратим зник безвісті під Бахмутом. Дмитро дуже важко сприймав втрати своїх побратимів…
28 листопада від в’їзду до села Хороше й до будинку Героя Дмитра навколішки живим коридором зустрічали односельці, сусіди, друзі та рідні. Живими квітами жителі Хорошого проклали воїну останню путь…
Прощальну літургію над загиблим воїном провів отець Олег, настоятель храму Святого мученика Іона Воїна в селі Слов’янка. А після рідні та близькі вели Дмитра в його останню дорогу…
З прощальною промовою виступив Василь Сінгур, голова Брагинівської громади.
- Сьогодні траур у нашій громаді. Захищаючи Україну помер Докійчук Дмитро Павлович. Сьогодні тут мама, брат, племінники… Вони в останнє пришли подивитися на свого сина, брата, дядька. Все село прийшло провести воїна. Ми прийшли провести в останню путь загиблого воїна. Він загинув, щоб ми могли дивитися на блакитне небо та нашу річку Самару. Дмитро загинув за нас. Два роки ми живемо у тиші завдяки нашим хлопцям. Пам’ятайте наших воїнів і не забувайте завдяки кому ми зараз живемо. Царство Небесне тобі, Дмитро…
Від побратимів до рідних звернувся Олександр Міщенко, капітан, заступник начальника відділу, начальник відділення обліку та мобілізаційної роботи 2-го відділу Синельниківського РТЦК та СП.
- Знову ми зустрічаємося на цьому місці проводити в останню путь наших хоробрих захисників. Вірте в наших воїнів, моліться, щоб скоріше закінчилася ця війна. Герої не вмирають! Слава Україні!
На вічну пам'ять про сина матері полеглого Дмитра Докійчука побратими вручили прапор України.
Завершили траурний мітинг трьома пострілами на честь Героя. Поховали Дмитра Докійчука на рідній Батьківщині.
Світла пам’ять захиснику України!
Як прощалися з Дмитром дивіться на наших світлинах:
