Усього один день не дожив до свого 37- річчя ще один герой, захисник, доброволець, переселенець із Донецька, справжній козак Семен Сергійович Яковлєв. Ми мало знаємо про цього сміливця. Тож познайомимося з його життєвим шляхом ближче.
- Семен народився в Донецьку 5 травня 1985 року, проте його юнацтво пройшло в селі Суха Солониця Лубенського району Полтавської області, - починає розповідь старший брат Семена Максим Сергійович Яковлєв. - Саме природа та краєвиди Посулля вплинули на Семена, який із самого дитинства полюбив рибалити й полювати. Сільське життя його не лякало, а навпаки – приваблювало, у сільських труднощах він бачив своєрідну романтику. З дитинства вважав себе козаком. Будучи фізично розвиненим, Семен починає займатися футболом і дуже швидко стає основним півзахисником футбольного клубу «Сула». Не дивлячись на те, що на тренування йому доводилося іноді ходити по 15 км пішки, Семен тренувався майже щодня, а коли не було тренувань, влаштовував змагання в себе в селі між підлітками.
Однак, закінчувати школу йому довелося вже в Донецьку, куди він повернувся саме для отримання якісної освіти.
Почуття гумору, природня краса та щира душа Семена доволі швидко зробили його помітною фігурою як у школі, так і на цілому районі, де він мешкав. Він брав участь у художній самодіяльності та спортивних змаганнях. У Донецьку Семен намагається потрапити до команди ФК «Шахтар», але через велику конкуренцію залишає спроби та вирішує змінити вид спорту. Семен іде в секцію боксу. Так само, як у футболі, у боксі хлопець швидко досягає непоганих результатів і починає їздити на змагання, де доводить свою здатність швидко опановувати будь який вид спорту. Вроджені сміливість і рівень інтелекту дозволяли йому стрімко зростати не тільки в спорті, а й узагалі по життю.
На піку боксерських успіхів починає хворіти його мати Інна Анатоліївна, і Семен вирішує закінчити зі спортом. Він починає працювати, щоб забезпечити родину. Освіту отримує в Донецькому політехнічному технікумі, проте вже тоді працює на двох роботах.
На початку двохтисячних Семен опановує нову для себе професію – він стає DJ (діджеєм).
Для нього це додатковий заробіток і творче хобі. Удень він працює на своїй основній роботі, а ввечері розриває дансполи найкращих клубів міста. Практично самостійно він підіймає нічний клуб «Спектр 2», вкладаючись у нього всією душею. Семен перетворює цей заклад з нікому невідомого до доволі популярного клубу, у якому виступають кращі DJ (діджеї) і МС (ведучі вечірок і заходів) міста.
Семен завжди мав підприємницьку жилку, і питання про свою справу було питанням часу. Довгий час він працював на різних роботах і посадах, але завжди аналізував - яким бізнесом можна зайнятися? І такий бізнес він знайшов – розведення і продаж раків. Доставати з річки раків він полюбляв з дитинства, з того часу як малим купався в Сулі. Тепер він продавав раків, мав кілька точок по місту й фірмовий магазин. Дуже швидко він налагодив навіть міжнародні поставки раків. Проте клята війна змусила його забирати хвору маму, бабцю та їхати терміново з Донецька, у якому лишилося все його минуле життя, бізнес, гроші, зв’язки тощо. З 2014 року починається інша сторінка його життя.
- Наше знайомство із Семеном відбулося випадково, але дуже швидко він став членом нашої родини. Це людина, яка дуже швидко вливається в новий колектив чи компанію, веселий, з гарним почуттям гумору, хороший друг, завжди допоможе, якщо зможе. – розповідає Юлія Радченко – кума Семена. - У 2014-ому сім’я Яковлєвих переїжджає в село Дачне, що біля нашої Новопавлівки. Саме тут Семенові згодилися навички сільського життя, отримані в дитинстві на Полтавщині. Він знав, що в селі без підсобного господарства не вижити. Парубок заводить корів, бичків, свиней. Згодилися й рибацькі навички. У Дачному він познайомився з дівчиною Тетяною. Згодом вони вирішили жити разом. Незабаром у них народилася дочка Софійка, а через рік – Христинка.
Хоча Семен і був сильним, фізично розвиненим, він зрозумів, що самотужки тримати таке велике господарство нереально. Він вирішує здійснити давню мрію і зайнятися розведенням породистих собак – аргентинських догів. Семен із легкістю їх дресирує та розвиває мисливські здібності, щиро радіє будь-якому досягненню своїх вихованців. Марочо та Фатуш – його улюбленці. Семен вів сторінку в інтернеті «Ловимо-готуємо». Суть рубрики – готувати те, що вполювали собаки. Здобиччю були зайці, куріпки, фазани та навіть борсук. Чутки про його собак, а точніше про їхні здібності, швидко розлетілися. І коли в Марочо та Фатуша з’явилися цуценята, на них уже була черга з бажаючих купити.
У 2019 році Семен із цивільною дружиною та доньками переїжджає до села Новопавлівка та починає працювати в комунальному підприємстві «Добробут» у бригаді з благоустрою сіл громади. Сім’я винаймає будинок. Дівчатка відвідують дитячий садок. Семен бере участь у художній самодіяльності Новопавлівського будинку культури, стає ведучим святкових концертів. І все було б добре, якби не 24 лютого 2022 року.
Як тільки війна постукала у двері, Семен із перших днів чітко вирішив іти боронити рідну українську землю, свою сім’ю, своїх дівчаток. Він сказав: «Одного разу я вже втікав від війни в 2014-ому. Тепер не буду. Піду воювати, і не відмовляйте».
Майже тиждень добивався, щоб його записали добровольцем. Маючи на утриманні двох маленьких донечок, матір з інвалідністю та стареньку бабусю, у пункті комплектації йому не раз відмовляли. Та він був наполегливим і через тиждень досяг своєї мети.
4 березня Семен вже їхав на навчання. Пробувши там два тижні, поїхав обороняти Україну. Спершу був на Житомирщині, потім їх перекинули до Ізюмського лісу (71 окрема єгерська). Кожного разу, коли дзвонив, завжди підтримував, заспокоював, веселив, хоча я розуміла, що йому там несолодко, і підтримки потребує він. Та він мріяв про швидку перемогу й розповідав, як її святкуватиме. Він казав, що в день Перемоги проб’є собі вухо і буде носити сережку, як справжній козак. У кінці квітня вважався безвісти зниклим. На зв’язок не виходив майже тиждень. Потім знайшовся, та ненадовго. Коли 4 травня 2022-ого о 18:20 мені зателефонував його брат Максим і мовчав, - я все зрозуміла, але й досі не віриться, що Семен загинув. Майже рік минув, але все одно не віриться. Він дійсно був справжнім українським козаком!
Не залишилися осторонь і бойові побратими:
- Семен у підрозділі мав великий авторитет, до слова якого прислухалися. Був одним із перших на виконання бойових завдань підрозділу. Він став прикладом і духовним наставником для багатьох хлопців. Семен був одним із тих, хто прийшов не заради грошей чи здобуття якогось статусу, він був справжнім патріотом своєї каїни. Його слова: «Я пішов воювати, щоб мої діти жили вільно та без страху».
Загинув Семен в бою за село Протопопівка Ізюмського району Харківської області
Цивільна дружина Семена Тетяна евакуювалася з дітьми в Кіровоградську область. Серце старенької бабусі Валентини Стефанівни не витримало й зупинилося. Її поховали поруч із Семеном. Залишилася тільки мама-інвалід, яка знаходиться під опікою Новопавлівського територіального центру.
Ім’я кожного героя житиме в нашій пам’яті вічно. Саме вони надихають українців на боротьбу з російським агресором до Великої Перемоги.
Записала Лідія Сотник
