Побратими кличуть його Женька, молодий боєць у цій команді - новачок. Щойно почалася повномасштабна війна, повернувся з Угорщини в Україну, обійшов військкомати Києва, Криворіжжя та Миколаївщини, або взяли служити.
Євген Корніленко родом з Миколаївської області.
- Є таке маленьке село Секретарка на Миколаївщині, от я звідти, - розповідає захисник.
Євген саме перебував за кордоном, в Угорщині, коли в Україні почалася повномасштабна війна. Залишатися в Європі навіть не стояло питання. Євген одразу зібрався їхати додому. Навіть мету собі поставив: швидко дістатися до рідної країни. На той момент це вже було нелегко. Уже 28 лютого Євген перетинав кордон України.
- В Угорщині був із власними питаннями, які так і не вирішив, бо почалася війна. Тяжко було приїхати до України. На той час потяги не ходили, транспорт в Україні конкретно до якогось міста не ходив. Мене довезли до кордону з Україною, а далі “топтобусом”, - розповідає Євген.
Ішов пішки, підвозили попутками... До Миколаївської області в місто Первомайськ Євген добирався тиждень. Коли дістався додому, одразу відправив дружину за кордон, у безпечне місце. І пішов до військкомату.
Євген об’їздив військкомати Київщини та Кіровоградщини, аби взяли служити.
- Ніде мене не хотіли брати в армію, бо раніше не проходив службу, досвіду військового не мав. А потім через два-три тижні, я знайшов частину, яка мене взяла на службу. Надав посвідчення водія, побачили, що в поліції свого часу працював і взяли мене до війська ППО (протиповітряної оборони), - розповідає Євген.
Через три місяці солдат написав рапорт на сухопутні війська. Бо зізнається: що частина, у якій він служив, була не бойовою, не бачив він там війни, не отримував потрібних навичок. Через вісім місяців рапорт бійцю таки підписали. Ще за півтора місяці Євген був на передовій у складі 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького - формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України.
- Сьогодні тут, а завтра не знаю де буду. Моя думка - якщо я на фронті, значить менше шансів, що окупанти доберуться до наших сімей. Я тут, бо у мене є сім’я, яку в першу чергу прийшов обороняти. Хоча у кожної людини були інші плани на життя. Ми маємо цю війну швидше закінчили, - каже Євген.
