Журналістка головна редакторка видання Ірина Ситнік побувала на лінії фронту та на деокупованих територіях Донеччини. На фронті зустрілася та поспілкуватися з багатьма захисниками України. І навіть там під постійні гучні звуки «вильотів» та «прильотів» снарядів військові жінки та чоловіки ділилися своїми історіями війни. Історії наших воїнів розповідатиму вам на нашому сайті. Ця історія про Григорія - водія фронтового медичного автомобіля.
Григорій із Житомирщини. З 2014 року чоловік волонтерив разом із благодійною організацією “Волонтери Полісся”. З 2020 року вступив на службу за контрактом. З тих пір він на війні. У мирному житті Григорій працював водієм. Досвід автомобіліста став у нагоді на фронті.
Григорій
Григорій – водій фронтового медичного автомобіля, разом із побратимами 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Островського евакуюють поранених та загиблих солдат.
Повномасштабна війна застала чоловіка на фронті.
- Я - водій по життю, можна сказати. І зараз кермую фронтовим медичним автомобілем. Маю завдання швидко довезти хлопців до шпиталю. Поранення різні бувають, і від нашої оперативності та кваліфікованої допомоги залежить життя бійців. Бувають і втрати... – розповідає про свій фронт роботи Григорій Анатолійович.
Але коли медики знають, що евакуйований боєць вижив, не приховують радості.
- Якось евакуювали до шпиталю пораненого, а через якийсь час зустрічаю його живим і здоровим. Ці моменти найприємніші: тиснеш йому руку, питаєшся, як життя, і звісно, згадуємо ту саму зустріч, коли рятували його. Радіємо за кожного врятованого хлопця, - розповідає пан Григорій.
Евакуація під Соледаром
Зізнається чоловік, що на війні непросто, самі медики часто наражаються на обстріли. У Опитному (під Бахмутом) екіпаж медиків потрапив під обстріл.
- Наш автомобіль тоді згорів ущент, бо міна потрапила прямо в автомобіль. Ми тоді щойно під’їхали за пораненим, коли почався мінометний обстріл. Я ще подумав, може, врятую автомобіль, перегоню швидко, побіг до машини, але мене відкинуло вибуховою хвилею назад. Ми встигли спуститися до підвалу. Коли обстріл закінчився, виглянули з укриття, а машини немає, - згадує Григорій.
Тоді водій отримав контузію, каже, що незначну, середньої тяжкості. Але до шпиталю не звертався: «Попив пігулок. Перепищало у вухах, і знову став у стрій».
Екіпаж медиків працює спільно, водій не лише кермує автомобілем, допомагає медикам повантажити пораненого, допомогти з першою медичною допомогою.
Евакуація 200-300
- То ви можете надавати допомогу на рівні медиків? – запитую водія.
- Та вже майже кваліфікований медик, мабуть, уже знахарем можу бути, а якщо отримаю посвідчення, буду дипломованим медиком, а досвід уже є, - жартує пан Григорій.
Як і його побратими, чоловік майже не бачиться з родиною. Більше спілкуються по телефону, бо можливості відвідувати рідних немає. На фронті гаряче, і нині кожен медик та кожен водій швидкої на вагу золота.
- Були трішки на відведенні, то потрапив додому на сім діб. Це за півтора роки. Удома чекає дружина, дві донька, зять і онучка Уляна (їй сім місяців). За п’ять діб мало побути з рідними, - розповідає пан Григорій.
Соледарський напрямок
І зізнається, що дуже хочеться додому, що мріє про мирне життя, про подорожі.
- Хочеться мирного життя, не чути більше вибухів. Хочеться поїздити країною, насолодитися найкращими місцями у світі. Слухати, як вітер над морем шумить, як ліс шепоче. Ми ж, як певно більшість українців, усе життя працювали. 25 років тому одружився, і з дружиною працювали. Усе з нуля починали, хату побудували, дітей виростили, дбали, щоб освіту діти мали. Постійно в праці, і відпочинку майже не мали, щоб вільно себе почувати. Війна вже тут змусила переосмислити життя. Став до Бога звертатися. Я впевнений, що так і має бути. На війні багато див бачив. І той же автомобіль, у який міна прилетіла, а Бог нас урятував. На війні життя починаєш цінувати, - говорить пан Григорій.
- Ось переможемо та відпочинемо, – кажу Григорію.
- Нам би щоб зброї більше дали, а жага до перемоги в нас є. Перемога за нами, бо по-перше в нас виходу немає, а по-друге, мотивація в нас сильна. Ми не хочемо чужих земель. Ми хочемо звільнити нашу рідну землю, - каже пан Григорій.
Фронтовий екіпаж: 30-та окрема механізована бригада ім. князя Островського
Наш журналістський патруль вирушає далі, а бригада медиків лишається на евакуації. І я вже точно знаю, що на цій дорозі наші неймовірні фронтові медики врятують не одне життя.
