Хронологія війни 2022-2023 року: рік протистояння ворогу

Рік тому наше звичне, рутинне життя перевернулося з ніг на голову. Уже 365 днів Збройні сили України, волонтери, працівники, підприємці, студенти, батьки, діти докладають усіх зусиль, аби перемогти імперську росію.

Війна — це страшно, бо боїшся за життя найдорожчих. Війна — це дорого, бо гинуть тисячі красивих вільних людей. Війна — це сумно, бо пустують стіни дитячих садків та шкіл.

Ми зібрали важливі цифри для українців, аби після Перемоги всі ми пам’ятали ціну власної свободи.

Хронологія війни 2022 року: рік опору

24 лютого

• 03:40 а.m. Перші танки рушили в бік Луганської області.
• 03:59 а.m. Перше розуміння про початок війни в тих, хто зустрів чотирьох військових РФ на пропускному пункті в Каланчаку.
• 04:35 а.m. Перші ракети, Сумщина.
• 04:50 а.m. Російський президент Володимир Путін оголошує початок проведення “спеціальної воєнної операції” на території України з метою “денацифікувати” та “демілітаризувати” Україну. Саме так у Росії називають воєнні злочини на території суверенної держави Україна.
• 05:00 а.m. Перші ракети по Києву, Львову, Івано-Франківську, Рівному, Луцьку, Одесі, Харкову, Миколаєву, Маріуполю, Запоріжжі, Дніпру та ще десятках інших українських міст.
• Усі наступні години в українців триватимуть вічно. Вибухи зіллються в один суцільний гул, а тривожні валізки заполонять коридори квартир.
• 10:40 а.m. “Русскій воєнний карабль…” Острів Зміїний.

До кінця доби росіяни просуваються вглиб північних областей. Ми чуємо багато співчутливих слів, обіцянок, чекаємо на закінчення жаху та ціпеніємо від страху — ми не знаємо, що буде далі.

• 28 лютого – 1 березня - Маріуполь опиняється в блокаді, росіяни обстрілюють територію України.
• 6 березня - присвоєння звання міст-героїв Харкову, Чернігову, Маріуполю, Херсону, Гостомелю, Волновасі, а також Ірпеню, Бучі, Миколаєву та Охтирці.
• 15 березня - окупація Херсонщини та обласного центру.
• 18 березня - починаються бої за Азовсталь, українські бійці полку Азов закликають владу до деблокади Маріуполя.

• 26 березня - окупація Славутича.
• 27–31 березня - звільнення декількох сіл у Запорізькій області. Звільнення Ірпеня. Звільнення сіл на Харківщині, Херсонщині, Чернігівщині.
• 1 квітня - окупація Ізюма.
• 2 квітня - відступ російської армії та звільнення населених пунктів Київщини та Чернігівщини: Буча, Мотижин, Ірпінь. Виявлення жахливих воєнних злочинів Росії.
• 8 квітня - повне відведення московських військ з території Сумщини, Чернігівщини.
• 17 квітня – 25 квітня - до кінця квітня ЗСУ звільняють села на Харківщині та Миколаївщині.
• 9 травня президент США Джо Байден підписав ленд-ліз для України.
• 8 травня – 26 травня - росіяни входять у Попасну, Рубіжне, Світлодарськ, Лиман.
• У червні ЗСУ втрачають контроль над містами Луганської та Донецької області, натомість просуваються вглиб Харківщини.
• 16 травня – 17 травня - бійці Азова виконують наказ верховного командування та виходять із Азовсталі. Захисники потрапляють у полон до росіян: частину з них везуть у російський Новоазовськ, але більшість — до селища Оленівка.

російська агресія не оминула й нашу громаду. На вісімдесят дев‘ятий день війни Петропавлівська громада пережила, певно, найбільше повітряних тривог протягом одного дня за останні три місяці загалом. Власне й сирени й удень, і вночі попереджали про серйозну небезпеку. 23 травня російські війська три рази вдарили по залізничній інфраструктурі Петропавлівської громади. Три ракети поцілили по залізничній інфраструктурі: зруйнували залізницю. Ударами розбиті колії, вокзал та 4 господарчі споруди, пошкоджені електромережі. Постраждали 20 житлових приватних будинків, двоповерховий багатоквартирний будинок. Людей не зачепило. Ударною хвилею вибито шибки та двері й у місцевому дитячому садочку та ФАПі.

30 червня - повернення під український контроль… перепрошую, “жест доброї волі” на острові Зміїний.

• 3 липня - окупація Лисичанська.
• 2 серпня - оголошення обов’язкової евакуації з Донеччини.
• 24 серпня - російські окупанти ракетами вдарили по залізничній станції Чаплине в Дніпропетровській області. Унаслідок цього удару загинули 25 людей, близько 50 були пораненими.
• 8 вересня - звільнення Балаклії.
• 10 вересня - ЗСУ звільнили Ізюм та Куп’янськ.

21 вересня - історичний обмін полоненими: 215 військовополонених, серед яких 108 — бійці Азова обміняли на Віктора Медведчука та 55 полонених російських військових.

На свободі командири Азова Денис “Редіс” Прокопенко, Святослав “Калина” Паламар, Олег Хоменко, командир 36-ої бригади морської піхоти Сергій “Волина” Волинський та командир 12-ої бригади НГУ Денис Шлега. Вони до кінця війни залишатимуться на території Туреччини під гарантії Реджепа Ердогана.

Також на волі наша “Пташка” — парамедикиня Катерина Поліщук, яка співала повстанських пісень на Азовсталі. І вагітні військовослужбовиці — Мар’яна Мамонова, Яна Шумовецька та Анастасія Черненькая.

• 30 вересня - Путін оголосив про включення до складу РФ Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей. Влада України подала заявку на прискорений вступ до НАТО.
• 1-5 жовтня - ЗСУ звільняють Лиман (Донецька область), Греківку (Луганська область). Починається деокупація населених пунктів Херсонської області, звільнено: Архангельське, Дудчани, Давидів Брід.
• 8 жовтня - вибух на Кримському мосту, що підірвав військову міць РФ.
• 10 жовтня - масований ракетний удар по всій території України. Загинули 19 людей. Понад 3500 населених пунктів залишилися знеструмленими. Постраждала культурна та освітня інфраструктура України.

На початку листопада з'явилися ознаки відступу російських військ із Херсона.
Міністерство оборони росії 9 листопада віддало наказ своїм військам покинути західний (правий) берега річки Дніпро.

• 11 листопада ЗСУ ввійшли в покинутий росіянами Херсон.
• Росія завдала серії ракетних ударів по цивільній інфраструктурі, найбільші з яких припали на 15 і 23 листопада.

Від російських ракетних обстрілів також постраждали Польща та Молдова.

Головні бої в грудні зосередилися в Бахмуті. Від активних бойових дій найбільше потерпали його східні околиці.

До середини місяця ЗСУ звільнили, за різними підрахунками від 41 тис. км2 до 78 тис. км2 території України, окупованих Росією з 24 лютого.

Січень 2023

На початку 2023 року головні бої точилися за Соледар Донецької області біля Бахмута. Російська сторона кілька разів заявляла про отримання контролю над містом.

У новорічну ніч Росія завдала ракетних обстрілів по Україні з метою вивести з ладу електропостачання, проте очікуваної шкоди завдати не зуміла. Ще серія менших атак була спрямована проти цивільної інфраструктури.

• 18 січня керівництво МВС України загинуло внаслідок авіакатастрофи в Броварах.

Лютий 2023

У січні-лютому українська влада очікує посилення російського наступу. Бахмут залишається найбільш гарячою точкою на всій лінії фронту.

Трагедії: рік війни з Росією

Направду, ми воюємо не просто з військовими російської федерації — ми воюємо зі 600-річним злом, яке душило українство з першого дня, щойно завело армію. У російської людини абсолютно не розвинене відчуття емпатії — те, що відрізняє людей від тварин.
росіяни завжди сіяли зло, а війну в Україні військові рф змогли перетворити на кількатисячні братські поховання, на кільканадцять сотень згарищ, на тисячі звірячих убивств.

За вісім місяців війни Україна втратила від 12 до 29 тисяч мирного населення — за даними українського уряду. Але ця кількість жертв є значно меншою за реальні цифри, оскільки ми не маємо змоги перевірити кожну зниклу особу. До того ж під час окупації міст росіяни масово вбивали населення — лише в районі Бучі загинули 1137 осіб, а в Маріуполі росіяни тільки за три місяці війни вбили 22 тисячі цивільних людей.

Під час авіанальоту на драмтеатр у Маріуполі загинуло не менш як 600 людей.

Щодня від російських ракет страждає Запорізька, Харківська, Миколаївська області. Близькі до катастрофи Донецька та Луганська області — лишень у місті Кремінна було прицільно розстріляно 56 людей похилого віку.

Унаслідок обстрілів Миколаєва в різний час загинуло понад 120 людей, а в Харкові та області — понад тисячу жертв.

У результаті підступного обстрілу вокзалу в Краматорську загинуло 59 людей.

А внаслідок ракетного удару по ТРЦ в Кременчуці — 21 людина.
російські ракети, випущені посеред білого дня по центру Вінниці в липні, вбили 22 людини, серед них — троє дітей.

Ракетний удар по місту Часів Яр завданий увечері 9 липня 2022 року збройними силами Російської Федерації під час повномасштабного вторгнення до України. Загинули 48 осіб, серед них одна дитина.

Черговим злочинним актом терористичної росії стала трагедія в Оленівці: росіяни вбили понад 50 військовополонених азовців.

24 серпня, у День Незалежності України, росіяни вбили 25 людей ударом по станції Чаплине в Дніпропетровській області.

Свіжою раною для України стала “Ізюмська різня”: після деокупації Ізюмського району Харківської області ЗСУ виявили понад 400 масових поховань у лісі. Ексгумовано тіла як цивільних, так і військових сил ЗСУ з ознаками тортур.

14 січня у м. Дніпро внаслідок ракетного удару відбулося влучання в дев’ятиповерховий житловий будинок з послідуючим руйнуванням з 9 по 2 поверхи. 3 доби проводилася пошуково-рятувальна операція. 17 січня вона завершилася: врятовано 39 осіб (з них 6 дітей), загинуло 44 особи, з них 5 дітей, травмовано 79 осіб (з них 16 дітей), отримано 47 повідомлень про безвісно зниклих осіб, з яких 23 особи встановлено загиблими, 4 особи знайдені живими в родичів, у лікарнях.

Нашою найбільшою, найбажанішою, історичною перемогою буде відновлення українських державних кордонів площею в 603 700 кв. км.

Перемога української ідентичності буде в наших дітях та онуках, що народяться та виростуть на рідній землі.

Перемога стане черговим доказом того, що Україна — незалежна, вільна держава з історичною базою та сильним фундаментом людського потенціалу на майбутнє. А українці й далі пліч-о-пліч разом крокують до перемоги, бо в єдності наша сила!