Усі ми пам’ятаємо на початку повномасштабного вторгнення окупанта героїчний вчинок українських захисників, які не шкодуючи свого життя залишились захищати острів Зміїний. Минуло понад 200 днів, як наші Герої взяті в полон, поки що додому повернулася тільки невелика кількість захисників. Серед полонених Героїв, які з острову Зміїний вказували направлення тому самому “руському” кораблю - наш земляк Віталій Івчин. Він і досі в полоні, проте ми знаємо, що живий і з нетерпінням чекаємо його повернення. А зараз, саме у День ЗСУ поспілкувалися з коханою дівчиною Віталія - Христиною Чикмарьовою. Як то чекати вісточки від свого коханого розпитували в Христини.
Віталій Івчин народився 28 лютого 1994 року в Петропавлівці. Початкову школу хлопець закінчив у рідному селищі, а потім з мамою Світланою Миколаївною, переїхали жити до міста Першотравенськ, де Віталій закінчив 9-річку та пішов навчитися на шахтаря. Чотири роки чоловік відпрацював на шахті машиністом підземних установок. А потім прийняв рішення послужити Батьківщині.
2016 року Віталій вирішив зв’язати своє життя з військовою службою та підписав контракт на службу в зенітно-ракетні війська. Службу почав у Новомосковську, а потім командирували війська в Одесу.
Роки служби за контрактом промайнули й Віталій звільнився, разом з коханою Христиною переїхали жити до Новомосковська. Віталій вирішив знову повернутися до служби та уклав контракт.
Христина і Віталій разом ще юності. Довго товаришували, а згодом зрозуміли, що один без одного вже не зможуть, почали зустрічатися, а невдовзі й жити разом. У цьому році навесні Віталій і Христина планували одружитися, але плани майбутніх молодят зіпсувала війна…
- У грудні 2021 року коханого відправили на острів Зміїний у відрядження на три місяці, планували як тільки він повернеться весілля, але більше ми не бачились, - розповідає Христина.
24 лютого Віталій Івчин застав на острові Зміїному. У той день Христина в останній раз у цьому році чула голос свого воїна.
- Зранку 24 лютого він мені зателефонував, сказав, що почалась війна і я маю подумати про виїзд з країни. Я не повірила звісно з початку. Щоденно ми спілкувалися ледь не кожні 20 хвилин, але подробиці про ситуацію на острові не повідомляв, тільки питав про мене й дуже хвилювався, - згадує дівчина.
24 лютого опівдні (13:14) Віталій зателефонував Христині, останні слова коханого дівчина пам’ятає, як зараз та береже їх у пам’яті.
- З обіду зв'язок зник, ще добу телефон був увімкнений, але на дзвінки Віталій уже не відповідав. Останні його слова до мене були: «Зай, я тебе дуже кохаю. У нас із тобою ще будуть діточки», - згадує останню розмову Христина.
Від захоплення - до звільнення. Хроніка подій на острові Зміїний 24 лютого
Острів Зміїний невеликий – площею у близько 20 гектарів – острів Зміїний в Чорному морі територіально належить Одеській області. З кінця лютого він був окупований російською армією.
З 24 лютого на острові базувалися наші прикордонники й окупанти почали обстрілювати їх з артилерії. До острова підійшло декілька кораблів РФ, серед яких і вже знищений ракетний крейсер “Москва” і корабель “Адмірал Ессен”. Капітан крейсеру тоді звернувся до наших прикордонників із вимогою скласти зброю. Проте українські військові відмовилися.
- Я російський військовий корабель. Пропоную скласти зброю і здатися задля уникнення кровопролиття та невиправданих жертв. В іншому разі по вас завдадуть бомбовоштурмового удару, — лунало з московського крейсеру.
У відповідь прозвучала вже відома на весь світ фраза прикордонника: “Русский военный корабль, иди н**уй!
Удар по Зміїному
Через відмову здатися наших прикордонників обстріляли. Тоді поширили інформацію, що усі 13 військовослужбовців ДПСУ загинули. Президент Володимир Зеленський оголосив про присвоєння звання Героя України усім загиблим.
Проте згодом російські ЗМІ опублікували відео з начебто полоненими захисниками Зміїного. 27 березня 2022 року президент заявив, що частина прикордонників загинула, частина потрапила в полон.
- Частина загинули. Частину взяли в полон. Усі, кого взяли в полон, їх обміняли – відбувся обмін на полонених РФ. Росія вийшла з цією пропозицією. Ми, не задумуючись, обміняли. От і все. Ті, хто загинули, вони, чесно кажучи, герої. А ті, хто вижили – ми обміняли, і все, – заявив Зеленський.
Але обміняли все ж таки не всіх захисників. Понад 200 днів у полоні серед тих, хто був на острові Зміїному наш земляк Віталій Івчин.
Почувши новини по телебаченню про загибель усіх захисників мати Віталія була дуже стривожена, адже від сина не було зовсім ніякої вісточки.
- З тієї миті, як телефон Віталія був вимкнений ми дуже розхвилювалися. О третій ночі зателефонувала Світлана Миколаївна й сказала: “У новинах передали, що весь острів Зміїний загинув”. У загибель наших хлопців ми не вірили, але й новин про них зовсім не було, - пригадує Христина.
Тільки через деякий час від дівчини побратима Віталія, Христина дізналась, що російські окупанти взяли усіх захисників острова Зміїного в полон.
- Ми довго не могли взагалі знайти де Віталій, довго шукали. Кожного дня публікували в соціальних мережах його фотографію, просили допомоги у людей та волонтерів розшукати де наш Віталій та дізнатися хоч якусь інформацію про нього. По фото в новинах ми бачили інших захисників, а його не було. Ми дізналися, що 24 лютого коли хлопці спускались у бункер ховатися від обстрілів росіян, Віталій підвернув ногу й не міг на неї стати, - розповідає Христина.
Новини від Віталія рідні отримують від вже звільнених захисників із полону, тільки так Христина дізнається хоч щось про свого коханого.
- Хлопці розповідали, що носили його на руках через травмування ноги. Дуже вдячні їм про звісточки про нашого захисника. Останній раз передав, що любить мене і чекає свого повернення додому, - розповідає Христина.
У полон до окупантів потрапило понад 80 захисників острова Зміїного. Обміняти та повернути додому героїв складно, зараз й взагалі їх обмін призупинили.
- Хлопців, які були на службі з нашим Віталіком вже двох визволили. Але зараз процес обміну призупинили, сподіваємось, що скоро ми побачимо нашого героя вдома, - говорить Христина.
Заради безпеки захисників багато інформації, яку отримують рідні, розповідати не можуть, адже усі ми знаємо який підступний у нас ворог.
- Я знаю де він, і як він, але цих подробиць ми не можемо розповісти. Наш Віталій живий і це для нас найголовніше. Ми чекаємо його вдома та закликаємо усіх небайдужих надавати розголосу про наших полонених захисників, - говорить дівчина Віталія.
Наші захисники, герої та мужні воїни вже майже 10 місяців перебувають у руках російських загарбників. Усі ми пам’ятаємо їхній героїчний вчинок і влучну відповідь російським окупантам. Вони залишились захищати острів та відстоювати незалежність нашої землі. Саме вони стали першими полоненими росії.
Щоденно Христина, як і всі дружини, мами, рідні захисників острова Зміїний, чекають вістей від полонених. Ще більше чекають головної події: звільнення усіх захисників з російського полону. Вони обов’язково повернуться додому. Віримо, не забуваємо. Нагадуємо всьому світу, що це тільки наші українські захисники незламні, безстрашні, добре знають куди направляти ворожу техніку московитів.
Ми нагадуємо про наших захисників у полоні, вони наші герої, закликаємо надати розголосу та допомогти нашим солдатам повернутися додому. Пишаємось, що серед таких воїнів є і наш земляк та односелець Віталій Івчин. Разом чекаємо гарних новин про повернення героя до рідного дому.
