Війну ми бачимо зазвичай очима журналістів: телебачення, радіо, пабліки, газети… Щось нам відверто розповідають, про щось змовчують. Але тим не менш ми знаємо, що війна триває, і ми всі разом тримаємо кожен свій фронт. Минулого тижня як журналістка я відвідала Донеччину. Чотири дні роботи «в полі»: зустрічі із захисниками, медиками, жителями деокупованих територій та відвідини передових позицій, де наші воїни дають гідну відсіч окупантам. Власне про все, що бачила, розповідатиму вам на сайті Petropavlivka.City. А розпочати хочу з моєї маленької волонтерської місії.
Поміж журналістської роботи мала маленьку волонтерську місію. Збираючись на фронт, запитала в хлопців, що супроводжували мене протягом чотирьох днів на Донеччині, що вкрай потрібно. Попросили лише окопних свічок.
«Якщо маєте таку можливість, привезіть окопних свічок», - просять захисники. І, звісно, одразу говорю, що привезу, адже наші неймовірні волонтери краю майже в кожному населеному пункті виготовляють окопні свічки.
Кілька телефонних дзвінків, і вже маю чотири ящики необхідного продукту. Вантажу у власний автомобіль ящики та везу нашим захисникам на їх прохання те, що їм вкрай потрібно в ці суворі зимові дні та ночі - окопні свічки.
Передаю подяку від наших мужніх воїнів жителям села Самарське за окопні свічки. Такому гостинцю чоловіки дуже зраділи. Особливі слова подяки передаю пані Оксані Литвинюк-Стукан, вона до свічок передала два ящика смаколиків та намазочку із сала. Коли передавала гостинці, хлопці саме готувалися до бою. На снаряді нам дозволили написати привіт для окупантів, що роблю із задоволенням. «Вам вже час від’їжджати, бо ми готуємо до бою артилерію». Розуміємо, що тут вже буде гучно, а ще й у відповідь може «прилетіти». Тож бажаємо хлопцям вдалого бою та берегти себе. Вирушаємо далі. Коли ми від'їжджали, то помітила, як хлопці вже куштують самарські смаколики. Думаю собі, що матимуть захисники тепер сили для бою.
Що робить журналіст на війні: пише про війну, про людей, які захищають Україну, документує хроніку війни. Це важливо, бо наші покоління мають знати історію своєї країни. Мають знати про людей, які виборюють їм вільну незалежну державу. І разом з тим передаю захисникам "тепло рідного дому" - окопні свічки від петропавлівчан. Близько 90 окопних свічок передали на фронт для наших воїнів з Петропавлівського будинку культури. Дякую Зої Корневій і дівчатам, які виготовляють такі необхідні воїнам "вогники". Ваші "гарячі обійми" вже на фронті.
Здавалося б такі дрібниці, як окопні свічки, такі важливі нашим захисникам. Вони не просять нічого, але повірте, вони дуже радіють кожному гостинцю з дому. На фронт везла ще й сухі борщі від господинь Петропавлівки. На евакуації зустріла бригаду фронтових медиків. Вони саме чекали на пораненого. Хлопці мають вивезти його до точки евакуації, а тут уже їм готують харчі.
- У нас є сухі борщі та супи. Чи у вас, напевно, немає можливості готувати такі страви на позиціях? - питаю в захисників.
- О, такі страви зможемо приготувати залюбки, - відповідають солдати.
Тож ящичок смачних пахучих сухих борщиків та супчиків, які приготувала й передала Ліна Сокуренко, лишаю нашим воїнам. Ще скуштують фірмових супчику та борщику героїчні фронтові медики. Щира подяка петропавлівським дівчатам від українських захисників. Неголодні завдяки вам!
Вирушаю далі зі своїм екіпажем по лінії фронту. На цьому моя волонтерська місія завершується, продовжую професійну діяльність. А історію цю розповідаю, щоб ви знали, настільки ваша допомога важлива захисникам. Ваша підтримка безцінна. І ваші старання не марні, а дуже важливі. Пам'ятайте, що ми разом виборюємо Перемогу нашій країні.
Незабаром чекайте продовження журналістського шляху.
