Петропавлівка втратила ще одного воїна. Олександр Закупа родом із Донеччини, загинув, боронячи рідну землю, а Петропавлівка стала для його родини новим домом. Пам’ять про Героя, який віддав життя за державу, назавжди має залишитися в літописі Петропавлівщини.
27.02.1999 — 05.10.2025
Олександр Закупа народився 27 лютого 1999 року в Покровську на Донеччині. Він був молодшим із двох синів у родині. У Покровську пройшло його дитинство, там він навчався і формувався як особистість. У 18 років Олександр відслужив строкову службу.
- Повернувшись зі служби, Олександр влаштувався на роботу на шахту. Він працював підземним електрослюсарем у шахтоуправлінні «Покровське» (шахта «Красноармійська Західна»), забезпечуючи зв’язок на всіх виробках і ділянках. «Робота була важкою», — розповідає батько.
Надра землі стали для Олександра щоденною реальністю. Проте ненадовго. Повномасштабна війна в Україну увірвалася різко й без попередження.
- Сина з роботи й призвали. Спочатку — на військову підготовку, перепідготовку, а потім, у перші дні, — на війну, це був початок 2022 року.
Службу Олександр розпочав в артилерії, згодом його перевели до підрозділів безпілотних систем.
- Сину й артилерія добре давалася. Та коли його перевели в підрозділ безпілотних систем, він і там добре себе показав. У нього й відзнаки були, і звання йому присвоїли.
Олександр проходив службу у складі 56-ї окремої механізованої Маріупольської брига́ди — мотопіхотна бригада у складі Збройних сил України. Дислокувалася бригада на той час у м. Маріуполь, Донецька область.
На початок 2022 року пункт постійної дислокації бригади був у Маріуполі. Частина військовослужбовців взяла участь в обороні міста разом з іншими українськими військовими частинами. Частина військовослужбовців тримала оборону Волновахи, де вже 26 лютого прийняли бій. Бригада воювала під Пісками, Вугледаром, на Гуляйпільскому напрямку. Із Запорізького напрямку бригада була переміщена на Бахмутський.
Олександр брав участь у боях. Мав звання молодшого сержанта, був командир відділення безпілотних авіаційних комплексів 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Війна — це не лише звання і посади. Це ще й життя, яке триває попри все. Навіть тоді, коли кожен день може стати останнім.
Олександр доля подарувала родину вже під час повномасштабної війни. Дружина Олександра — родом із-під Гришино, подружжя познайомилися вже під час війни.
- Він одружився. Син народився — Сан Санич… Онуку моєму наразі ще й року від народження немає, ще маленький зовсім.
Рішення сина служити було сміливим і рішучим — жити тут і зараз. Любити не відкладаючи, не чекаючи кращих часів.
Війна забрала в родини спільне майбутнє.
Останній бій Олександра був поблизу села Федорівка Краматорського району Донецької області: під час виконання бойового завдання захисник загинув.
- Бригада стояла під Покровськом, обороняли нашу землю, син захищав свою ж батьківщину, і загинув там, де народився, — говорить батько.
Про загибель сина батькові важко говорити — слова плутаються, але він намагається відтворити події такими, як вони були. Це сталося на бойовому посту: ворог вдарив залповим вогнем по бліндажу, у якому перебував син. Разом із ним загинули його бойові побратими.
Після обстрілу ситуація була надзвичайно складною. Одразу забрати тіла захисника та його побратимів не змогли. Після масованого обстрілу його довго не могли знайти. У перші дні після бою Олександра вважали зниклим безвісти.
- Там дуже важко було їх шукати. Кілька днів. Довго шукали… Спеціально була пошукова робота. Він числився безвісти зниклим. Їх довго не могли знайти.
Майже три місяці Олександра вважали безвісти зниклим…
Однак офіційне підтвердження цієї дати з’явилося значно пізніше. Пошуки тривали, а разом із ними — виснажливе очікування.
Процедура ідентифікації тривала місяцями. Лише нещодавно вдалося отримати результати ДНК-експертизи, які остаточно підтвердили загибель військового.
Олександр загинув 5 жовтня 2025 року.
26 січня 2026 року Олександра провели в останній шлях. Поховали Героя на військовому кладовищі у місті Дніпро поруч із побратимом з яким загинули.
Олександр пішов на фронт без зайвих слів — просто, вийшов із шахти, залишив дім і став до строю. Захищати свій дім, свій край, свою землю.
Вічна й світла пам’ять захиснику України Олександру!
