Сьогодні, 1 вересня, сумний день для нашого Присамарського краю. Ми попрощалися і провели в останній путь нашого захисника Вадима Гречко. Жителі Петропавлівки та Самарського зустрічали героя навколішки, з лампадками, квітами і слізьми. Неможливо стримувати сліз, коли доводиться відпускати людину, яку знали як гарного сина, односельця, сусіда, однокласника і мужнього воїна.
Другого липня він відзначив своє 25 - ти річчя на фронті. Але жити далі і радіти життю завадила війна.
Родом Вадим з Петропавлівки, жив у рідному селищі, відучився в школі та вступив до Дніпропетровського політехнічного коледжу.
Після отримання середньої освіти Вадим був прийнятий на строкову службу у 2017 році. Відбувши 1.5 роки на службі у 2019 році хлопець повернувся додому.
Жив, будував плани на майбутнє, але настала війна… 13 червня Вадима мобілізували та прийняли на захист країни до військової частини А3488.
29 серпня Вадима не стало...
Розривається серце коли бачиш сльози матері. Коли бачиш, як батько, посивів від горя. А в живому коридорі зібралися усі: від малечі до літніх людей, і кожен з них приклонив коліно перед односельцем, чудової людини.
І ось на подвір’ї батьківської хати відкриті ворота і багато людей, які знали і поважали захисника України Вадима Гречко.
Провести в останній путь прийшли також побратими, хлопці з якими працював у мирному житті, односельці, які бачили як він ріс, мужнів і зробив рішучий крок захищати всіх від окупанта.
Тільки зустріч ця сьогодні не радісна і від того так щемить серце.
Священик Свято-Петропавлівського храму отець Андрій провів прощальну літургію по загиблому воїну.
Попереду похоронної колони майорить державний прапор України. А позаду його фотознімок, де він посміхається, але фото - з чорною стрічкою.
Здається все село Самарське сьогодні на похоронній процесії. Прощаються, кладуть квіти до закритої домовини і бажають царства небесного.
Вшанували героя Вадима Гречко хвилиною мовчання. З промовами також виступили військовий комісар та односельці.
Відкрила похоронну процесію та промовила щирі співчуття батькам, рідним, друзям, землякам Галина Негей.
- До нашого села прийшла звістка про трагічну смерть нашого земляка. Ніякі слова не зможуть описати біль і тривогу, оскільки в кожного з нас є діти, є онуки і ми дуже важко, все село Самарське дуже гірко переживає цю втрату. 2 липня йому виповнилось 25 років, йому б ще жити, кохати, народжувати дітей, але він віддав найцінніше, віддав життя за наш спокій, за нашу Україну, за наше майбутнє. Вадим перебував у нашому дитячому садку, це така неймовірно чудова була дитина. Кмітливий, завжди усміхнений, завжди на позитиві, до всіх привітний, добрий і порядний хлопчик. Його любили всі, його поважали всі. Потім Вадим пішов навчатися до школи, а після школи до Дніпропетровського коледжу. Здобув вищу освіту та пішов працювати. Будував плани на майбутнє, приносив радість батькам, дідусю і бабусі, які безмежно його любили, але на жаль трапилось горе. Сьогодні ми говоримо слова прощання. Вадим як квітка, яка тільки почала розквітати. Ворожа куля влучила в захисника. Дуже тяжко і гірко промовляти слова прощання. Він житиме у наших серцях, адже герої не вмирають. Герої залишаються з нами. Завжди ми дивилися з вами по телебаченню і важко переживали втрати воїнів. А сьогодні це горе торкнулося й нашого селища. В багатьох родин сини захищають нашу країну і ми молимось за кожного. Сьогодні важке життя, але ми сподіваємось, що настане мир та буде перемога. Бережімо його в пам’яті, хай завжди пам’ятає і громада, і друзі, і колеги по праці, і однокласники. Я не можу висловлювати співчуття, ми розділяємо біль втрати, болить серце, болить душа. Хай його оберігають ангели. Вічний спокій, тобі Вадиме. Хай життя твоє яскраве, прекрасне буде в пам’яті кожного односельця. Ми пишаємось тобою, ми віддаємо тобі шану. Сьогодні все село вийшло провести тебе в останній путь. Прощай наш дорогий земляк. Хай земля наша Самарська, на якій ти виріс,на якій почав своє життя, буде тобі пухом.
Від побратимів з промовою звернувся військовий комісар Денис Фролов.
- Шановна громада, сьогодні сумний день. Так сталося, що ми ховаємо найкращих синів, які стояли на захисті нашої країни. Низький уклін батькам, сказати слово дякую не можу, тому що це не поверне їм дитину. Царство йому Небесне. Ми пишаємось такими хлопцями, які захищають нашу землю.
Зворушлива промова прозвучала з вуст односельця Анатолія Нежері.
- Шановні земляки, дорогі рідні, товариші. Сьогодні наша Батьківщина віддає честь нашому національному герою. Вадим виріс біля нас. Він був золотою дитиною. Людина яка вивчилась, має вищу освіту. Людина, яка працювати пішла одразу після служби на ремонтно – механічний завод. Людина, яка цінувала свою родину та шанувала усіх нас, сусідів. Завжди приходив молодий, підтягнутий, гарний хлопець, гарний хазяїн. Всіх слів про нього не знайду описати, Вадим був золотий хлопець. Але сьогодні його вже не має… Хочу сказати одне, тримайтесь батьки, всі рідні. Таких людей я більше не знаю. Хай йому буде Земля Пухом і хай він бачить скільки людей до нього прийшло, як його поважали.
Завершили траурний мітинг салютними пострілами.
Він був гарною людиною і залишиться таким у наших серцях: молодий хлопець, захисник України, Вадим Гречко загинув у боях за рідну землю. А ще ми пам’ятатимемо його як славного воїна, бо він загинув при захисті Батьківщини, поклав за нас своє життя, виявивши стійкість та мужність.
Світла пам'ять герою, захиснику Вадиму Гречко.
Як проводили в останній путь Вадима Гречко дивіться у нашому відео.
А на цих зворушливих світлинах односельці прощаються з Вадимом.
