Аліна та Руслан Глянько - родина педагогів. Працює подружня пара в Петропавлівському ліцеї №2. Аліна - учителька початкового класу, має 5-річний досвід роботи з дітьми. Руслан сім років викладає фізичну культури. Виховує пара педагогів маленьку донечку Уляну, яка цього року пішла в перший клас, а ще виховують учнів, яких ввірили їм батьки. Руслан та Аліна розповіли нам, як пов’язати себе зі школою всій родині.
Аліна родом з Верхньої Самари Харківської області, там промайнуло дитинство та шкільні роки. А потім вступила до Харківського педагогічного університету імені Григорія Сковороди на вчителя початкових класів.
- Я завжди мріяла працювати з маленькими дітками, була впевнена, що це моє. Жодного разу не пожалкувала про вибір професії, яку обрала ще в шкільні роки, - розповідає Аліна.
Руслан родом з села Олександропіль. Після навчання в школі вступив до Слов’янського педагогічного університету на факультет фізичного виховання. Свідомо обрав собі вчительську професію. Зі свого села їздив гуляти до Харкова, де й зустрів свою кохану.
Зустрілися Руслан і Аліна, коли вже обидвоє були дипломованими спеціалістами. Як запалали почуття, вирішили одружитися. Згодом вже подружньою парою переїхали жити до Петропавлівки. Руслан та Аліна майже нерозлучні, адже їх тісно пов’язала робота, бо влаштувалися в один навчальний заклад.
- Мене з дитинства тягнуло до спорту. Обираючи виш, я не розглядав інші спеціальності, це мало бути спортивне направлення. Тому вивчився на вчителя та отримав роботу за фахом учитель фізичної культури в Петропавлівському ліцеї №2, - говорить Руслан.
Невдовзі до роботи в Петропавлівському ліцеї долучилася й Аліна, уже п’ятий рік вона працює вчителькою початкових класів, додатково викладає інформатику.
Цього року Аліна взяла перший клас, 22 учні. Навчання ускладнилося через воєнний стан, доводиться вчити дітей онлайн. Аліна розповіла нам, як маленьким першокласникам вдається опанувати навчання дистанційно.
- Два роки навчання з моїм першим початковим класом ми працювали в стінах ліцею. Дітки ходили до школи, сиділи за партами, це було звичне шкільне життя. Тепер, моєму другому класу першокласників доводиться вчитися дистанційно. Маленьким діткам самим важко навчатися, вчительку вони бачать через монітор, а поряд зазвичай мами й тата. Але зараз дітки настільки сучасні, що всі технології опановують швидко й на уроках самостійно справляються з завданнями, - розповідає Аліна.
Успішність дітей у навчанні залежить від всебічної підтримки вчителя. А педагогу важливо мати ресурси, аби доступно й цікаво донести маленьким учням матеріал.
- Зараз до уроків готуємо презентації, разом з учнями переглядаємо відео, слайди. Вчимося писати й читати разом на уроці. Кожен учень має зошити та підручники, які допомагають вивчати всю шкільну програму, - говорить вчителька.
Свого часу Аліна додатково навчалася на курсах з інформатики, для вчительки початкових класів це була вимога Нової української школи (НУШ). Тепер педагогиня викладає додатково інформатику для учнів 5-го класу.
- Вести урок інформатики в 5-х класів для мене це ще одна можливість зустрітися зі своїми випускниками 4-го класу. Вони часто до мене навідуються, за чотири роки здружилися, дуже сумуємо один за одним, - розповідає жінка.
На своїх уроках Аліна не тільки викладає навчальну програму, а й навчає малечу головним життєвим цінностям. Нещодавно вчителька проводила урок доброти.
- Ми проводили урок доброти під назвою «Гуманне ставлення до тварин». Діти робили фотознімки з домашніми улюбленцями: котиками, собачками, розповідали про своїх Мурчиків. Під час уроки ми говорили про ставлення до домашніх тварин, про відповідальність, так привчаємо дітей до головних людських цінностей, - розповідає вчителька.
Про своїх учнів Аліна розповідає з любов’ю в голосі. Розмовляючи з вчителькою, дійсно відчуваєш її теплі почуття до малечі.
- Мені так подобаються дитячі емоції: як вони дивуються, пізнаючи світ, як проявляють цікавість, як радіють правильно виконаній роботі. Бачити їхні яскраві очі - за щастя. Коли тягнуться до тебе, вважаєш себе другою мамою. Вони звикають до тебе, а ти до них. Сподіваємося, що невдовзі зможемо повернутися за парти та бачити діточок особисто, - говорить Аліна.
У цьому році традиційне свято до Дня вчителя в ліцеї, звісно, не відбулося через воєнний став в країні, але все ж таки улюблені учні знайшли можливість створити свято для своєї вчительки.
- На свято до мене прийшли діти з батьками, це було дуже приємно. Дарували квіти та читали віршики, а найголовніше, вони подарували мені святковий настрій, - розповідає вчителька.
За роки праці в ліцеї Аліна зрозуміла, що вчителька – це мама, вихователька, порадниця - усе в одному. Головне - любити дітей та знайти з ними спільну мову.
- Якщо не любиш дітей та свою професію, звісно, робота радості приносити не буде. – говорить Аліна.
Якщо вчителька знаходить підхід до молодший дітей, то Руслан має справу зі старшими. І тут вже потрібні зовсім інші прийоми.
Чоловік до уроків фізичної культури ставиться відповідально, говорить: «Учитель – це взірець для свого учня».
- Я завжди на уроках на рівні з учнями роблю розминку, граю в командах у волейбола чи баскетбола разом з дітьми. Намагаюся все показувати на своєму прикладі. Якщо я не можу зробити якусь вправу, значить вона точно не підійде дітям. Я не даю складних вправ, щоб не перенавантажувати. Усі завдання за шкільною програмою спочатку перевіряю на собі, - говорить Руслан.
Учитель зізнається, що викладати фізичну культуру на дистанційному навчанні дуже важко, офлайн заняття набагато ефективніші.
- Традиційно кожен урок починаю з 15 хвилин ранкової руханки, щоб хоч якось фізично навантажувати дітей. Тому всі разом вмикаємо камери й стрибаємо та розминаємося, - розповідає вчитель.
Через онлайн режим фізичний рівень учнів значно впав. Раніше вони мали змогу збиратися та грати на місцевому стадіоні, але через воєнний стан це може бути небезпечним.
- Дітям зараз дуже важко. Навчання в школі дає ефект колективності та лідерства, вони на уроках починають виконувати вправи разом та рівнятися один на одного. А наразі, на жаль, вдома учні поодинці, тому стали наші діти слабкіші, - говорить чоловік.
Руслан розповів, що зараз більшість дітей у класах звільнені від фізичних навантажень на уроках через свій фізичний стан. Тому готує до уроку різні вправи, щоб діти були задіяні всі.
- Поганих оцінок я своїм учням не ставлю, адже в кожної дитини свої фізичні здібності та стан здоров’я. Намагаюся під усіх підлаштовуватися в залежності від фізичного розвитку дитини. На уроках у мене завжди порядок та спокій - за 7 років праці вчителем не було жодного конфлікту. Я налагоджую спілкування з дітьми, тому вони з радістю ходять на мої уроки, - говорить учитель.
Руслан дійсно є взірцем для молоді, адже веде здоровий спосіб життя: не палить, не вживає алкоголю, займається улюбленим баскетболом та до своїх правильних звичок закликає учнів.
Аліна та Руслан поділилися з нами своїм найголовнішим правилом у сім’ї: удома про школу не розмовляти.
- Ми ще з початку роботи в школі домовилися, що професія залишається за порогом дому. Дім – це родина, - говорить Руслан.
Професійне свято родина педагогів кожного року святкує в сімейному колі разом з рідними та донечкою Улянкою. Вона матусю й татуся вітає першою. Час покаже, можливо Улянка продовжить родинну династію вчителів.
