У четвер, 19 вересня, у редакції сайту Петропавлівка.City відбувся круглий стіл на тему: "Бізнес у Петропавлівці: ті, кому вдалося".
Таку тему обрали невипадково. Початок війни завдав нищівного удару по українському бізнесу: малий та середній бізнес зазнав великих втрат через руйнації та через переїзд десятків мільйонів українців, при чому частина з них стала ВПО, а більшість виїхала за кордон. Вже за рік ситуація кардинально змінилась.
Український бізнес працює в умовах повномасштабної війни вже понад півтора роки. Не зважаючи на численні проблеми, він не тільки вистояв, але й почав досить активно розвиватись та відкриватися наново. Здавалося б у воєнний час на прифронтових територіях не перспективно створювати власний бізнес, але ми бачимо, що в Петропавлівці бізнес працює, з’являються нові локації та послуги.
Журналісти-медіатори запросили до редакції саме тих людей, яким вдалося відкрити або масштабувати бізнес в Петропавлівці під час військового стану. У кожної гості різна історія становлення своєї справи, різні сфери направленості: це б’юті індустрія, і аграрна сфера, і справа преміум-сегменту. Також серед запрошених і спеціалістка сфери державної підтримки бізнесу.
Як підприємцям вдається працювати у таких складних умовах і що треба знати тим, хто роздумує над відкриттям власної справи — ми обговорили за круглим столом. Ключове з розмови — у цьому матеріалі.
Оксана Ніколаєва: “Звертайтеся до центру зайнятості, і ми вам допоможемо”
Оксана Ніколаєва, заступниця начальниці Петропавлівського відділу Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, розповіла про ситуацію з безробіттям та діючі програми підтримки бізнесу у Петропавлівській громаді.
- Однією з ключових можливостей для розвитку малого бізнесу є урядова програма "Власна справа". Ця програма, яка є частиною політики "Зроблено в Україні", надає мікрогранти в розмірі від 75 до 250 тисяч гривень на відкриття або розширення бізнесу.
Сума гранту варіюється від 75 до 250 тисяч гривень:
- До 75 тисяч гривень можуть отримати фізичні особи-підприємці.
- До 150 тисяч гривень — ті, хто створює одне робоче місце.
- До 250 тисяч гривень — за створення двох робочих місць.
- Окрема підтримка передбачена для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Для них можливі гранти до 500 тисяч гривень при створенні двох робочих місць і до 1 мільйона гривень — при створенні чотирьох. Мікрогранти можна витрачати на придбання обладнання, оренду приміщень, маркетинг тощо. Для отримання гранту необхідно подати заяву через портал "Дія" або у відділенні Ощадбанку разом із бізнес-планом на 36 місяців, - розповідає пані Оксана.
З моменту отримання коштів на рахунок у підприємців є шість місяців для створення робочих місць. Погашення мікрогранту відбувається через сплату податків. Оксана Ніколаєва наголосила про те, що центр зайнятості здійснює моніторинг діяльності, проводячи виїзні перевірки протягом трьох років.
- За 2023 рік в Україні вже понад 7 000 осіб скористалися грантовою програмою. У Петропавлівській громаді троє людей отримали мікрогранти і розпочали або розширили власні справи. Ще двоє перебувають у процесі оформлення.
Оксана Ніколаєва також розповіла про додаткові програми підтримки. Постанова №331 передбачає компенсацію роботодавцям за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб. У Петропавлівському регіоні вже сім роботодавців скористалися цією програмою, працевлаштувавши дев'ять осіб.
Постанова №338 надає компенсацію єдиного соціального внеску для суб’єктів малого підприємництва, які створюють нові робочі місця. Постанова №696 компенсує витрати на оплату праці зареєстрованих безробітних із числа ВПО, а постанова №893 передбачає компенсацію витрат на облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю.
- Ці програми реально працюють, і ми вже маємо успішні приклади їхнього використання в нашому районі, — підсумувала Оксана Ніколаєва.
Людмила Ковальчук: "Завдяки грантовій підтримці я втілила свою мрію, адже квіти — це моє захоплення"
Людмила Ковальчук, власниця квіткової кав'ярні "Чарівна квітка", одна з тих, хто відкрив свій бізнес завдяки грантовій програмі "Власна справа", яка надає мікрогранти на розвиток малого підприємництва. Тож поділилася своїм шляхом створення власної справи.
- Я взяла участь у державній програмі "Власна справа" і отримала грант у розмірі 250 000 грн. Що для цього потрібно? Перш за все, прописати бізнес-план. Він має бути детальним, з чіткими термінами, розрахунками власних і залучених коштів, описом покупців та постачальників. Я подала цей бізнес-план через портал "Дія", пройшла співбесіду з представниками центру зайнятості, після чого отримала схвалення та відкрила рахунок в Ощадбанку, на який були перераховані кошти, — розповідає Людмила.
На отримані кошти Людмила закупила необхідне обладнання для своєї квіткової кав'ярні.
- Найбільша частина суми пішла на придбання холодильних вітрин для квітів, щоб забезпечити їхнє належне зберігання. Також ми придбали кавомашину, меблі для клієнтів — полиці, столики, диванчики. Це робить перебування наших відвідувачів комфортним та приємним, — ділиться Людмила.
Завдяки гранту та власним інвестиціям вона змогла об'єднати два свої захоплення — каву та квіти.
- Тепер ми можемо не тільки продавати букети, а й пропонувати креативні варіанти: милоквіти, букети з фруктів, овочів, і навіть м'ясні композиції для чоловіків, — додає підприємиця.
Квіткова кав’ярня "Чарівна квітка", є першою такою в Петропавлівці. Людмила пишається, адже у селищі не було схожих закладів.
- Мої клієнти задоволені, і я намагаюся створити максимально комфортні умови для них, — каже вона.
Однією з найбільших труднощів для Людмили було рішення почати бізнес у період війни.
- Я давно мала план, але через ситуацію в країні боялася, що доведеться переїжджати або бізнес не буде успішним. Проте навесні ми вирішили ризикнути, і я буквально за два-три дні написала бізнес-план, — згадує вона.
Людмила також зазначає, що бізнес-план не потребує жорстких рамок щодо вибору постачальників.
- Головне — щоб витрати відповідали бюджету, і всі контрагенти працювали офіційно, — пояснює вона.
Завдяки гранту Людмила зобов’язалася створити два робочі місця. Одна працівниця вже допомагає їй, а другу поки шукає.
- Це повинна бути творча людина, яка любить квіти і має бажання вчитися доглядати за ними, — зазначає Людмила.
Людмила Ковальчук впевнена, що її бізнес стане успішним, адже поєднує її захоплення квітами та кавою. Вона планує продовжувати розвиток квіткової кав'ярні, розширювати асортимент послуг та радувати клієнтів у Петропавлівці креативними квітковими композиціями та смачною кавою.
Надія Лазуренко: "Найбільша нагорода для мене — це подяка від моїх клієнтів"
Надія Лазуренко — власниця кабінету релаксації та лікування в Петропавлівці. Надія понад 25 років працювала в лікувально-фізичному відділенні місцевої лікарні, після його закриття вона наважилася на важливий крок — відкрити власну справу. Її кабінет став порятунком для багатьох людей, які потребують реабілітації та догляду після хвороб і операцій.
- Я завжди хотіла відкрити власний кабінет, але розуміла, що для цього потрібен не лише досвід, але й відповідне обладнання, — ділиться Надія.
Саме війна для Надії стала вирішальним фактором і вона нарешті наважилася на реалізацію мрії.
- Я бачила, наскільки важлива реабілітація для людей після захворювань і операцій. Саме правильне проведення процедур може суттєво вплинути на результат. Я придбала багатофункціональні апарати, щоб поєднувати релаксацію та лікування — це важливо для здоров'я, — розповідає вона.
Завдяки підтримці рідних, Надія змогла придбати необхідне обладнання. Спочатку це були лише найнеобхідніші апарати, проте з часом вона планує розширювати асортимент послуг.
- Мої пацієнти тепер не змушені їздити до Павлограда чи Першотравенська — все, що потрібно, є у нас в Петропавлівці, — каже вона.
За п'ять місяців роботи кабінету Надія не раз чула слова подяки від своїх клієнтів і говорить, що це для неї найбільша нагорода.
- Найбільша нагорода для мене — це коли людина виходить з мого кабінету і дякує за те, що я допомогла їй позбутися болю, — підкреслює вона.
Надія зізнається, що для неї бізнес — це не про фінансове збагачення, а про можливість допомагати людям.
- Для мене найважливіше — дарувати людям здоров’я. Я ніколи не думала про гроші, коли вирішувала зайнятися цією справою, — ділиться вона.
Завдяки приватній практиці, Надія змогла змінити графік роботи і тепер приймає пацієнтів за записом, адаптуючись до їхніх потреб.
- Якщо це необхідно, я можу прийти навіть о 7-й вечора, тому що розумію, що здоров’я — це найважливіше, — додає вона.
Незважаючи на успішний старт, Надія не зупиняється на досягнутому. Вона планує придбати більше сучасного обладнання, щоб надавати ширший спектр послуг. Прагнення Надії Лазуренко до допомоги людям, її досвід і любов до своєї справи роблять її кабінет важливим місцем для багатьох мешканців Петропавлівки.
Яна Притула: “Моє захоплення стало успішним бізнесом”
Жителі Петропавлівки добре знають Яну Притулу та її овочевий бізнес. Її дині, кавуни, помідори та інші культури користуються великою популярністю серед місцевих покупців. Проте за цим успіхом стоїть багаторічна праця та виклики, які Яна подолала разом із сім’єю.
- Все почалось у 2018-2019 роках. Чоловік, мій мотиватор, запропонував посадити часник. Ми разом працювали, садили його рядками. Але досвід був невдалим. Але це нас не зупинило, вже наступного року вирішили спробувати вирощувати капусту. Ми закупили насіння, матеріали, і після роботи в школі швидко перевдягалися та їхали садити. Це було важко, але ми не здавались, — згадує Яна.
Згодом їх асортимент значно розширився, і тепер у "Яниному овочевому куточку" вирощують помідори, баштанні культури, кукурудзу та інші овочі.
- Двома словами, агробізнес — це дуже важко і затратно. Кліматичні умови, шкідники, проблеми з поливом та пошук якісного насіння — це лише частина проблем, з якими ми стикаємося. Для роботи використовуємо лише якісне насіння з Нідерландів та Франції. Ще одна серйозна проблема це відключення світла, що ускладнює нам полив, але ж ми українці і завжди знайдемо вихід і з такої ситуації.
Попри всі труднощі, бізнес продовжує розвиватись завдяки підтримці родини.
- Без родини ми б не впоралися. Усі наші розмови вдома зараз лише про овочі і мабуть ця підтримка і допомагає йти нам до успіху.
Але свої корективи у розвиток бізнесу внесло повномасштабне вторгнення, коли Яна разом із родиною була вимушена поїхали до Чернівців, де провела два місяці.
- Думка про овочі не давала спокою. Я повернулася додому і одразу до справи. Так, ми ризикували, ніхто не знав, що буде далі, але вирішили садити.
Зараз, попри всі труднощі, подружжя планує засівати нові гектари та продовжувати працювати на благо своїх клієнтів.
- Завжди намагаємося підтримувати наших волонтерів продуктами. Так, наш внесок нехай і невеликий, але до нас завжди можна завітати за овочами для захисників, — говорить Яна.
На питання про плани на майбутнє та вирощування екзотичних продуктів Яна жартує: "Головне, щоб це не був часник!" "Янин овочевий куточок" — це не просто бізнес, це справа життя, яку Яна та її родина створили з нуля і продовжують розвивати, долаючи всі труднощі.
Тетяна Троян: “Завдяки моїм клієнтам вдалося пережити кризу під час війни”
Тетяна Троян — власниця успішного салону тату і перманентного макіяжу в Петропавлівці. Її клієнти не лише з місцевих жителів, а й із сусідніх міст. Незважаючи на виклики війни, бізнес Тетяни продовжує процвітати завдяки її таланту, професіоналізму та підтримці відданих клієнтів. Своїм шляхом до успішного бізнесу пані Тетяна поділилася й з нами.
- Усе почалося у 2016 році. Я була на обліку в центрі зайнятості, і там мені запропонували відкрити власну справу. Написала бізнес-план, отримала матеріальну допомогу і відкрила ФОП. Спочатку це був салон для перукарських послуг, але в 2019 році я захопилася перманентним макіяжем і татуюванням. Ці послуги стали невід'ємною частиною мого бізнесу.
Поділилася майстриня й труднощами у роботі з початку повномасштабного вторгнення.
- У 2022 році я, як і багато інших, відчула кризу, адже частина клієнтів виїхала з Петропавлівки. Однак через кілька місяців люди почали повертатися, і я знову отримала замовлення. Багато хто хоче підтримувати свою зовнішність, навіть у таких важких умовах. Так, мій бізнес продовжував працювати, майже без вихідних, зранку до вечора.
Цікаво було почути і як змінився попит на татуювання з початком війни.
- Так, із початком війни зросла популярність патріотичних татуювань — гербів, прапорів, символів України. Проте зараз люди повертаються до більш класичних варіантів: квіткових мотивів, абстракцій та індивідуальних малюнків.
Розповіла майстриня тату й про сеанс, який найбільше вразив з початку війни.
- Мабуть, найяскравішою була робота для чоловіка-переселенця з Сєвєродонецька. Йому 65 років, і він захотів перекрити старі татуювання, які робив ще в молодості. Вони були пов’язані з Росією, і він вирішив їх стерти, аби почати з чистого аркуша. Ми зробили нові тату з українською символікою, і він був дуже задоволений.
Робота з тату та перманенту потребує й творчого хисту для якісного малюнку. Тож пані Тетяна розповіла, що це захоплення в неї з’явилося ще у дитинстві.
- Я завжди любила малювати, ще зі школи. Потім пішла на курси живопису і навчалася татуюванню у студії в Дніпрі. Це був великий досвід, який допоміг мені розвинути свої навички. Тому важливою частиною моєї роботи є створення індивідуальних ескізів для моїх клієнтів. Я завжди враховую побажання клієнта і роблю ескізи, які є унікальними для кожного. І мені дуже приємно, що у такому маленькому селищі, як Петропавлівка, мій бізнес розвивається, і клієнти продовжують звертатися.
Тетяна Троян — приклад того, як творчість та наполегливість можуть допомогти пережити складні часи. Її бізнес не лише вистояв під час війни, але й продовжує розвиватися завдяки підтримці клієнтів і любові до своєї справи.
Поради від наших гостей
Наші гості — підприємці, які пройшли через безліч викликів і досягли успіху у своїх галузях, поділилися порадами для тих, хто тільки думає про відкриття власного бізнесу, але вагається.
- Якщо є мрія, треба до неї йти і не здаватися. Варто ретельно підготуватися, зважити всі "за" і "проти" та бути готовим до невдач. Навіть у разі поразки важливо не опускати руки.
- Думаю, треба вміти адаптуватися до різних умов, вірити в краще та працювати на свою мрію.
- Я дуже критична в цьому питанні. Під лежачий камінь вода не тече. Якщо мрія залишається просто мрією, нічого не зміниться. Невдачі або зроблять тебе сильнішим, або зруйнують. На нашому часнику ми зрозуміли, що це був важливий етап, з якого ми винесли уроки. Треба працювати, працювати і ще раз працювати, бути готовим до критики, до здорової конкуренції та до невдач.
Ми обов’язково продовжимо розповідати про таких людей, які змогли реалізувати свої мрії, і познайомимо вас з новими історіями. Попереду ще багато цікавих розмов, зустрічей і місць, які варто відвідати. До речі, пані Яна вже запросила нас на поле, поки там ще є кавуни, а ще ми обов’язково завітаємо до квіткової кав’ярні. Тож стежте за нашими новинами — далі буде ще більше надихаючих історій!
