У четвер, 25 липня, медіатори Петропавлівка.City Крістіна Мельніченко та Дар’я Юдіна провели круглий стіл на тему: “Ментальна стійкість громади поміж тривогами, темрявою та спекою”. Ми зібрали у редакції креативних й сильних людей Петропавлівщини, щоб зʼясувати, як знайти сили боротися зі стресом, зберігати ментальну рівновагу та підтримати один одного в цей непростий час? Наші гості поділилися своїми методами та інструменти для відновлення ментального здоров'я. Розповідаємо детально про кожен із них.
До нашої дискусії долучилися експерти:
- Оксана Фалій. Волонтер, психолог проєкту Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка Товариства Червоного Хреста України. Фахівець, практичний психолог інклюзивно-ресурсного центру Петропавлівської селищної ради.
- Діана Олійник. Працює в галузі "Тренер Дитячого Фітнесу", "Stretching" та "Статичні вправи", "Кардіо тренування ". Також має значний досвід у викладанні Stretching з елементами Yoga.
- Стас Олійник. Сертифікований тренер з Хатка Йога, реабілітолог. Розпочали свій шлях як тренери з дружиною разом.
- Майя Бондарєва. Перукар за професією, займається хендмейдом, створює вишукані українські віночки, прикраси для волосся, декоративні кошики.
- Тетяна Руденко. Багатогранна особистість: активістка, масажистка, перукарка, візажистка, має багато інших напрямків, якими займається.
- Ірина Северин. Майстриня крафтової справи із сіноплетіння та сіномотання. Потрапила до рейтингу “УП100 Сила жінок”
Оксана Фалій: “Дуже важливо навчитися піклуватися про себе”
Багатьом людям довелося покинути рідне місце та переїхати. Кожна людина переносить це по-різному. Комусь доволі легко це дається, а комусь дуже важко залишити рідну домівку та адаптуватися до життя в новому місці. Є люди, які пережили тяжку евакуацію, потрапляли під обстріли, і в них уже інший рівень стресу. Тож розпитали психологиню, з якими проблемами та тривогами звертаються до неї люди.
Пані Оксана розпочала дискусію з особистого досвіду, підкресливши, що кожна людина має свою унікальну історію та спосіб адаптації до стресових ситуацій.
- Насправді тема ментального здоров'я зараз вкрай важлива, тому що ми живемо у важкий час війни. Я часто згадую, що в кожної людини є своя особиста історія, яка подвоюється проблемами війни. У кожній сім'ї є свої проблеми, сприйняття світу, особисті стосунки, які складаються по-різному. Уміння людини адаптуватися до стресових ситуацій, наявність підтримки в родині або улюбленої справи – усе це впливає на ментальне здоров'я в часи війни. Зараз важливо турбуватися про ментальне здоров'я, бо воно взаємопов'язане з фізичним здоров'ям.
- Люди часто стереотипно бояться звернутися до психолога. Вони не розуміють, що він робить. Психолог надає підтримку, допомагає розкласти по поличках те, що ми часто назбируємо. За потреби психолог може перенаправити до інших фахівців, щоб допомогти впоратися із життєвими проблемами, що накладає війна. Найбільші проблеми зараз – це тривожність. Усі ми зачасту потребуємо підтримки від рідних, близьких або ж від психолога. Звертатись за допомогою не соромно. Наразі найбільше звернень через тривожність, втрату задоволення від життя, втрату домівки, сенсу життя, панічні атаки, депресії, порушення сну. На жаль, вже є важка у мене практика роботи із втратами: вдови, матері, дружини військових, родини, які втратили домівки. Головне зараз – життя, безпека, рідні поруч і турбота про себе. Раніше нас не вчили турбуватися про себе, зараз іде переосмислення цінностей. Дуже важливо навчитися піклуватися про себе, щоб зберегти ментальне здоров’я та вижити у важкі часи, допомогти повернутися до життя нашим військовим і відбудовувати країну.
Психологиня поділилися порадами для підтримки ментального здоров’я:
-
Пошук життєвих опор – це наше сприйняття світу, думки, емоції, рідні люди, професійна діяльність, спілкування з друзями, природа, творчість, хобі.
-
Прості техніки стабілізації емоційного стану: дихальні вправи, заземлення, прогулянки на свіжому повітрі, спорт, йога. У кожної людини рецепт зцілення індивідуальний.
Дихальна вправа для заспокоєння “Трикутник 3-3-3”
Психологиня поділилася простою вправою на дихання, яка може заспокоїти людину.
Вдихаємо носом рахуючи до трьох, затримуємо дихання на три секунди та видихаємо ротом на рахунок до трьох. Повторюємо три рази.
Тетяна Руденко: “Якщо ми не допоможемо собі, то ми не допоможемо іншим”
Кожен розвантажується по-різному. Хобі, активний відпочинок, спілкування з друзями може стати способом боротьби із тривожністю, панікою, втомою. Саме цей спосіб притаманний для нашої гості Тетяни Руденко. Як власні захоплення допомагають підтримувати ментальне здоров'я? Тетяна ділиться власним досвідом:
- Психічні розлади мені знайомі з дитинства, тому я вже звикла жити у хронічній депресії. Але якщо ми не допоможемо собі, то ми не допоможемо іншим. Якщо є загострення, я купую вітаміни, допомагаю собі як внутрішньо, так і зовнішньо, ходжу на масаж. На масажі ми опрацьовуємо всі блоки та спазми, і після нього я виходжу з полегшенням. Я дуже люблю свою роботу, мені допомагає спілкування з друзями, з приємними відкритими людьми, воно наповнює мене. Поїздки на природу, активний відпочинок, творчість дуже допомагають. Коли є хороші люди поряд, то депресія не загрожує. На роботі я не можу свою негативну енергію віддавати, бо працюю з людьми. Якщо я відчуваю, що починаю нервувати, то маю такий ритуал: прийняти душ та налаштувати себе на гарну роботу. У масажах, можна сказати, я як тілесний терапевт. Я відчуваю енергію людей, стреси, блоки, спазми, настрій. Тому інколи навіть усмішка може допомогти людині й після процедур, будь то масаж чи стрижка, пацієнти виходять щасливими. Це дуже гарне відчуття, коли ти приніс якесь благо чи користь людині. Також з дітьми ми проводимо різні активності: прогулянки, купання, творчі заняття. Спілкування з дітьми дає мені радість і наповнює енергією.
Поради від Тетяни Руденко для тих, хто шукає способи ментального відновлення:
- Оточувати себе хорошими людьми, давати організму користь, ходити на масажі та допомагати своєму тілу, творчість – це все допомагає підтримувати ментальне здоров'я.
Майя Бондарєва: “Моя творчість допомогла мені позбутися тривожності й тепер дарує радість іншим”
Знайшла відраду та спосіб морально розвантажуватись у творчості наша гостя Майя Бондарєва. Майя - майстриня хендмейду, яка почала займатися плетінням вінків, кошиків та інших виробів, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Саме війна дала імпульс почати займатися справою, яку довгий час відкладала.
- Із самого дитинства я була творчою. Коли донька пішла до школи, то я допомагала вчителям робити різні вироби. Мрія робити віночки існувала давно. Але були думки “та кому вони треба” і подібне. Але коли розпочалася війна, то я це дуже важко переживала, ночами не спала, було тривожно. Сестра запропонувала замовити матеріали, знайти курси та нарешті спробувати. Виділили мені кімнату, і вечорами після роботи я сідала та робила. Це допомогло мені знайти спокій і зняти стрес, за творчістю час швидше якось проходить, і тривоги зникають. Коли стала повна хата виробів, вирішили продавати. Кума створила сторінку в соціальних мережах, і вже через 1-2 тижні отримали перші замовлення. Мені присилають фото-відгуки, і я бачу, як палають очі дітей в цих образах. Мене це надихає. Дуже багато замовлень роблять за кордон, просять зробити вінки на ярмарки, згодом почали питати за великодні кошики. Коли люди мені говорять: "Ми бачили ваш виріб, клас" або “Наша донечка була найгарніша у вашому вінку”, то на душі стає так приємно. Коли ти створюєш таку красу, це заспокоює, тривоги зникають.
Проте були люди, які не підтримували Майю та говорили "Навіщо воно тобі треба".
- Коли я бачу щасливі очі діток, які вони гарні, красиві, милі, то точно розумію, що роблю це недарма. Нещодавно в мене замовляла віночок турчанка для своєї дівчинки, і вони прислали фото-відгук. Мама каже: "Боже, моя дитина такою красивою ще не була, вона й дома бігає у футболці, у шортах та у вашому віночку". Це радує, що дитина щаслива. Моє хобі, моє заняття, воно приносить радість. Зараз усім важко, проте все одно треба брати себе в руки, працювати, допомагати, піднімати настрій усім оточуючим.
Цікаво, що відчуває Майя за процесом створення своїх виробів?
- Відчуваю гордість, що в мене вийшло, що я змогла себе пересилити. Натхнення приходить під час процесу. Це заспокоює. Люблю я свою роботу, дуже люблю. Навіть буває, що не хочеться продавати свої вироби. Наскільки я вкладаю і душу, і любов. Клієнти пишуть: "Беремо в руки, і таке відчуття, що ми відчуваємо, скільки любові ви туди вклали". Це дуже приємно. Головне, боятися не потрібно. Якщо є мрія, відкладати її на потім не потрібно. Якщо хочеться, якщо подобається якась справа, то треба спробувати. Мрії повинні здійснюватися. Краще спробувати, ніж не спробувати взагалі. Треба жити, творити й не відкладати на потім.
Ірина Северин: “Любов до сіноплетіння допомогла мені пережити втрату сина”
Ще одна талановита майстриня, яка відкрила для Петропавлівщини такий вид творчості, як сіноплетіння та сіномотання – Ірина Северин. Хто б міг подумати, що такий матеріал, як сіно, може стати способом для заспокоєння, зняття стресу та тривожності. Пані Ірина розповіла, у який момент вона зрозуміла, що творчість допомагає боротися з тривогами та стресом та як впливає на ментальне здоров'я:
- Займатися цією справою я почала ще 7 років тому. Прийшло це як дар Божий. Просто проходила біля сінника, де ми заготовляємо сіно для нашої корови Ромашки, подивилася на нього, і стало цікаво, чи можна з нього щось створювати. Я знайшла в Інтернеті різні вироби та здивувалася, що таке існує. Ми якраз готувалися до виставки, і хотілось повезти щось цікаве та незвичне. Перший мій виріб, який я спробувала зробити, був кривий та косий, я натерла руки, поколола пальці, але не кинула. Першу виставку ми зробили в Петропавлівці на свято “Петра й Павла”, де представили нове мистецтво сіноплетіння та сіномотання.
Жінка на особистому прикладі знає, що таке втрачати рідних. У якийсь момент вона хотіла покинути свою справу, але пам’ять про сина та підтримка рідних не дали цього зробити.
- Коли почалася війна, від ворожого снаряду в нас загинув молодший син Павло в Харкові як мирний житель. Було дуже важко, 40 днів я була, як у тумані. Підтримка родини допомогла пережити це горе. Я не знала, чи повернуся до цього виду мистецтва, бо це вибиває з колії. Але моя невісточка підтримала мене, і я повернулася до творчості. Паша дуже захоплювався моїм заняттям, він говорив, що я створюю такі речі, які ніхто не робить. Я зрозуміла, що життя продовжується, і любов до сіна мені допомогла пережити це горе. З того моменту для мене почали відкриватися нові двері. Прийшло багато людей, які мені допомогли. Я почала проводити майстер-класи. Перші були для дітей місцевих та внутрішньо переміщених у Першотравенську.. І все так закрутилося, що почали запрошувати на ярмарки, майстер-класи та на роботу мене запросили. Тепер я працюю в будинку творчості дітей та юнацтва, веду гуртки: сіномотання, сіноплетіння та вокальний. Працюю я віддалено на території Лозівського старостинського округу. Якось до мене прийшла ідея створити дитячий волонтерський рух, який згодом назвали “Сіноcraft-об’єднує”, щоб дітки також долучалися. Ті, хто спробував це вперше, коли я запропонувала, відтепер постійно їздять зі мною на виставки, ярмарки та інші заходи, - розповідає майстриня.
Психологиня Оксана Фалій доповнює пані Ірину:
- Рецепт зцілення - це творчість. Мене надихнуло, що саме в такий важкий період життя пані Ірина почала займатися творчістю і зараз розвивається, надихає дітей і дорослих, мотивує займатися творчістю та передавати кошти на допомогу, - додає пані Оксана.
Наразі Ірина Северин долучає до сіноплетіння та сіномотання дітей, разом із дітьми навіть розпочали волонтерську справу.
- Перші вироби, які робили дітки, це були котики. Один хлопчик сказав: “Мій кіт ніби з 9-го поверху впав”. Але вдома я їх довершила, причепила очі, і коли показала діткам, то ті були вражені, що це їх вироби. Починали ми в Лозівському будинку культури, але зараз займаємося в Росішках, де я й живу. Дуже приносить мені щастя та задоволення, коли дітки створюють це своїми руками. Найулюбленіша їхня частина - це прикрашати вироби. Сіно заготовлює чоловік, а фінансово мені допомагає час від часу подруга, яка зараз живе у США. Нам цього вистачає, щоб ми з дітками могли виготовляти вироби, їздити на ярмарки, проводити майстер-класи для інших діток, для переміщених осіб, для військових, для пенсіонерів. Це найцінніше, мабуть, що своєю творчістю я можу не лише себе зцілювати, але й передати це іншим, - говорить Ірина Северин.
Діана та Стас Олійники: “Фізична активність та йога допомагають знизити стрес та тривожність”
Для когось способом відновитися є творчість, а для когось це фізичні вправи. Ми запросили тренерів зі стретчингу та йоги Діану та Стаса Олійник, щоб вони поділилися з нами своїми секретами відновлення.
Як фізична активність впливає на психічне здоров'я, зокрема йога та стретчинг можуть допомогти у зниженні рівня стресу та тривожності?
- Війна підштовхнула нас до того, чим ми зараз займаємося. З початком війни мені довелося звільнитися зі своєї роботи та залишатися вдома, адже в мене двоє дітей. Я була у стресі, постійна роздратованість через недосипи, переживання за себе, за дітей. Я почала шукати щось, що мене відволікатиме та розвантажуватиме. Коли ми виїхали за кордон, я дуже хвилювалася та почала робити ранкові пробіжки та інші фізичні заняття. Коли повернулася до України, зрозуміла, що це дійсно допомагає тримати себе на позитивному рівні. У Першотравенську я знайшла клуб, який підходив для мого фізичного рівня, і чоловік мене підтримав, - розповідає Діана.
- Це були легкі розтяжки та скрутки, які допомагають у повсякденному житті. Рухи, яких ми робимо дуже мало, але вони нам потрібні та підходять для людей різного віку, будь то діти чи старші люди. Ми тренували людей 4 років і 75 років, і вони робили неймовірні речі. Вага, як і вік, не має значення. Усе поступово розтягується, і кожен приходить в той стан, у якому має бути. Ми почали займатися цим спочатку вдома, разом. Тренувалися кожен день, бувало, два рази на день. Родичі підтримували нас, особливо мама, яка стала клієнткою. Тренування допомогли мені виправити, зцілити свою спину. У мене була міжхребцева грижа, защемлення нерва, постійні болі, спина не згиналась. Масажі допомагали, але тепер я можу обходитися без них, - говорить Стас.
Коли на собі відчули, як гарно почуваються після йоги, то задумалися, що можуть і іншим допомогти позбутися тривожності, знаходити гармонію та сили.
- Ми почали допомагати мамі, яка після інсульту потребувала реабілітації, та трохи тренувати на ній свої професійні навички. Перейшли на правильне харчування, змінили свій спосіб життя. Усе працює в комплексі. Ми більше не могли відмовитися від цього та мали за мету допомагати іншим людям. Згодом ми відкрили в Петропавлівці клуб здорового способу життя. Люди почали ходити до нас, і ми бачили, як їм це допомагає. Це надихає нас продовжувати, ми зрозуміли, що це - справа нашого життя, - розповідає подружжя тренерів.
Молоде подружжя особливо радіє, що це допомагає іншим покращувати своє здоровʼя.
- Фізична активність не лише приносить нам силу та розтягування, а й розвантажує. Це допомагає мислити по-іншому. Йога допомагає тримати баланс між тілом, душею і розумом. Наше тіло унікальне та може багато чого робити, тільки багато хто про це не знає. У йозі ми концентруємося на виконанні вправ, на відчуттях у своєму тілі. Часто люди дивуються можливостям свого тіла. Допомога людям надихає та заспокоює, - додають Діана та Стас.
Рекомедує молоде подружя й медитацію як спосіб розвантаження.
- Якщо ви хочете перезавантажитись удома, спробуйте медитацію. Це складна річ, тому по-перше, треба навчитися концентрувати свою увагу на чомусь, що нас відволікає. Це може бути звичайне дихання. Закрийте очі, відчуйте дихання, не думайте про інші фактори, які вас можуть відволікати, концентруйтеся на диханні. Згодом, спробуйте відчути будь-який звук: пташок на вулиці, вітерець або шум із сусідньої кімнати. Головне, відволіктись від думок, тоді ви увійдете в той стан, коли відчуєте легкість. Далі ви зможете за допомогою думок робити будь-які речі, переносити себе будь-куди, подорожувати, фантазувати, уявляти будь-які речі та зробити їх яскравішими, ніж зазвичай. Коли люди приходять до цього, то вони провалюються у свої думки. А коли виходять з такого стану, то вони переповнені енергією, - розповідає Стас Олійник.
- Сучасні технології дають нам доступ до багатьох ресурсів. У всіх немає часу, але він не з’явиться, поки ви не зробите перший крок. Кожного ранку, поки я готую каву чи сніданок, я одягаю навушники та слухаю те, що мене цікавить і налаштовую цим себе на день. Важливо користуватися можливостями сучасності, це можна робити навіть коли немає світла, - додає Діана Олійник.
Гості про зустріч: “Практика подяки також дуже важлива зараз”
Деякі учасники навіть поділилися своїм досвідом у спробах медитувати.
Ми віднайшли дуже багато ресурсів, технік, методів для відновлення ментального здоров’я.
- Ми, українці, живемо, розвиваємося, навчаємося, працюємо над собою, несемо один одному радість, підтримку, красу та задоволення, працюємо з тілом та думками. Я вдячна організаторам і всім присутнім, я пишаюся знайомством і спілкуванням з вами. Усі ми дізналися щось нове, поділилися своїм досвідом. Практика подяки також дуже важлива зараз. Раджу додати її як ресурс відновлення. Мій інструмент відновлення – спілкування з людьми, любов до життя, позитивне налаштування, - підсумовує Оксана Фалій.
Наш круглий стіл і справді пройшов дуже комфортно, у теплому колі та приємному спілкуванні. Це неабияк зарядило позитивною енергією всіх присутніх. До речі, гості подякували медіаторам за те, що ми проводимо такі зустрічі та говоримо на актуальні теми.
- Я думаю, частіше потрібно робити такі круглі столи, аби люди могли повзаємодіяти, відкрити для себе один одного, вислухати, подискутувати, якщо потрібно. Так ми розширюємо наше бачення, коли чуємо інші думки та погляди. Мені було дуже цікаво, відкрила для себе вже знайомих людей з іншого боку. Дуже вдячна, - ділиться враженнями Тетяна Руденко.
- Дуже дякуємо за запрошення. Нам сподобалося, почули вражаючі історії сьогодні, мабуть, прожили якісь моменти разом з іншими. Надихнулися, будемо пробувати інші способи ментального відновлення, якими ділились гості, - коментують Діана та Стас Олійник.
- Я вважаю, що такі зустрічі вкрай важливі для жителів нашої громади. Дякую організаторам та учасникам за обмін досвідом. На таких зустрічах ми підтримуємо один одного та пізнаємо, знаходимо разом ресурси для відновлення ментального здоров’я, - коментує Оксана Фалій.
